Мій любий синку, слухай мене уважно. Те, що я розповім тобі, дуже важливе. Ця історія з давніх-давен переходить у нашій родині від батьків до дітей. Історія про тривалу подорож. Ці слова та стара лялька — от і вся спадщина, яку отримав Кунісакі Юкіто від своєї матері. Тривала подорож привела головного героя в маленьке японське селище, де серед пекельної спеки він зустрів дивну дівчинку. Чи знайде він сенс своєї подорожі в її снах? Яким буде кінець тисячолітньої історії? Яку таємницю ховає в собі небесна височінь?

Коли Айзава був маленьким, то часто відвідував свого двоюрідного брата, що проживав у місті, але після жахливого випадку, через який його заховали від інших на 7 довгих років. Він не пам'ятає тих подій, але з часом спогади з'являються частинками. Після інциденту він поселяється у новому місті, де зустрічає декілька дівчат які пов'язані з його минулим. Спілкування з ними допомагає йому пригадувати минуле й події з його дитинства.

Троє дітей, які живуть у бомбосховищі, знаходять дивного старика біля бункеру. Коли вони приносять його до бомбосховища, дивуються, що дорослі називають його «зоряною» людиною. Діти цікавляться, звідки у нього таке дивне прізвисько. До того ж, вони жодного разу не бачили людину з зовнішнього світу. Старик опритомнює та просить дітей допомогти йому створити переносний проектор планетарія.

30 років минуло відтоді, як людство згинуло в попелі ядерної війни. Автоматизовані машини знищують всіх, хто ризикне зайти на їхню територію. На Землі йдуть нескінченні та смертельно небезпечні дощі. Серед залишків людства є авантюристи, які називать себе «сміттярами». Вони досліджують території у пошуках ресурсів, необхідних для виживання. Один зі «сміттярів», мандруючи руїнами, знаходить довоєнний планетарій зі штучним інтелектом на ім’я Хошіно Юмемі. ШІ сприймає його за першого відвідувача за тридцять років і хоче показати йому зорі, але проектор уже давно не працює…