Так подобається вгадувати річ що буде лежати на столиках арени

"Це були суворі 90-ті. Ми давали ляпаси, допоки не починали пекти наші долоні."

Найбільшою адресаткою цих ляпасів є Анті. І в аніме навіть це пояснять! Спойлер

Якщо пити щоразу коли тут дають комусь ляпаса то можна отримати цироз печінки.

Dasha Vorobiova, Дякую! Залишаю коментарі здебільшого щоб впорядкувати свої враження, але приємно що вони виявляються корисними ще для когось :)

Psyhoza,
я просто преклоняюся перед твоїм розумінням цього аніме, дякую за такий розкритий коментарій бо інакше мені б довелося читати безліч статтей про це аніме і дивитися аналізи на ютубі. Не знаю хто ти але ти дуже розумна людина. Ще раз дякую

Мені подобається сюрреалізм і в Революціонерки Утені він гармонійно втілювався у метаформах і в образах. Є багато сцен, що повторюються. Іноді це просто економія під час анімації дуелей, а іноді це зроблено з метою підкреслити важливість певних моментів і те, як змінюється їхнє сприйняття протягом всього аніме. Мене ці повторювані елементи не напружували, хоча без них і філерних серій аніме тривало би стандартні 24-26 епізодів. Філери, до речі, були доволі кумедними. Гумор в цілому сподобався, хоча я волів би забути як страшний сон одну типово японську "гумореску" із сплячим у спальнику мавпою-маскотом (ви зрозумієте коли побачите). 

Музика дійсно гарна і чудово доповнює візуальну частину. Апокаліптична пісня під час виходу на арену сподобалася більше, ніж опенінг і ендінг. 

В одній із серій автори безпосередню знаками вказують на елементи фону, які дають нам підказку не стільки до нюансів самої розмови що відбувається, скільки до місця в якому відбувається ця сцена. Цей і деякі інші аспекти аніме натякають що автори не просто створювали метафори, щоб помножити кількість інтерпретації свого твору; вони грали в певну детективну гру із глядачами залишаючи безліч підказок що маскуються у повторювальних метафорах.
Бажання "зробити революцію" ближче до кінця почало нагадувати реальну революцію, а саме швидкі кардинальні зміни (тут і нібито жертва сотнею людських життів, і мета змінити світ). Але паралельно з тим це і швидкі кардинальні зміни в середині себе, і які ми ще називаємо дорослішанням (зрозуміти що ніщо не може бути вічним і щоб рухатися далі треба відмовитися від деструктивних старих спогадів). Для нашого часу це не нова, але і тоді навряд воно таким було.

Окремо хочу виділити театральні вставки. Іноді вони були кумедні, іноді краще розкривали суть деяких метафор. Найбільше сподобалася персональна театральна вистава для головних героїв.
В цілому не шкодую що подивився це аніме, але переглядати знову навряд чи колись буду.
 Нижче ще написав про недоліки. 

Враження неоднозначні. З одного боку аніме висвітлює підліткові проблеми (дорослішання, зацикленість на першому коханні, зв'язок між братами і сестрами, тощо). Але з іншого боку втілення цих тем не те, що я б рекомендував підліткам (інцест, педофілія, адикція, фізичне і сексуальне насилля над жінками). З одного боку тут безліч метафор і символізму, що зображує процес дорослішання з усіма сексуальними, статуснимиі "темними" сторонами... Але з іншого боку в підлітковому віці більшість цих метафор будуть не зрозумілими.

Революціонерку Утену часто згадують як один із перших профеміністичних та ЛГБТ аніме, але стосовно першого... Якось дивно виходить що вся боротьба і сила Утени була завдяки принцу, який колись її врятував. Джурі теж (хоч і травмуючим способом) намагався врятувати чоловік, хоча вона так цього і не зрозуміла. Тож і виходить що дві жінки з сильним характером не можуть обійтися без благородних чоловіків. Стосовно другого, то в аніме куди більше натяків і прямих сцен, що зображають інцестуозні стосунки між братом і сестрою, ніж сцен, що розкривають гомосексуальні стосунки. Тож аніме більше направлене на презентацію інцесту, ніж ЛГБТ.

Під час перегляду я часто згадував американські фільми про школу. Ну знаєте ці фільми де школярів грають 25-річні актори. І здавалося, що в аніме такої проблеми не мало би бути, але Утена виглядає як старшокласниця, хоча вона учениця 2 класу середньої школи. Тобто їй 13 років, в кращому випадку 14. Джурі і Анті взагалі виглядають як випускниці універу. Теж саме стосовно президента і віцепрезидента учнівської ради. Так, деякі персонажі тут "завмирають" в одному віці. Але стосовно Утени та деяких інших персонажок цей, таке акселератське зображення спрямоване і на те, щоб пом'якшити педофільський аспект аніме, бо секс між чоловіком під тридцять і тринадцятирічної дитини це не проблема різниці віку. Ось і виходить що аніме спрямоване в першу чергу на підлітків, але підліткам я би його не радив. 

Це просто шедевр, з якого боку не гляну

Ех хотіла я відволіктися від Нани на щось веселіше... Але незважаючи на те що я багато не зрозуміла мені просто неймовірно сподобалося, музика, мальовка просто шедевр. P.S. Думаю це аніме можна описати як "починали за Сейлор Мун завершили Євангеліоном"

Аніме жанру спгс, якщо коротко і на який у мене алергія. Багато на ньому побудовано і ще тримається на психоділі, але надто одноманітно та багато повторів, що згадав вайби "Нуар (2001) Noir". Так звісно тайтл під собою щось несе, має якийсь посил, часто грає доволі епічний хорал, можливо навіть в кожній серії це буде в цьому недоюрі і мені писали, якусь сцену з останніх серій впихнули Анно впихнув в ребілди Єви 2.0. Аніме намагається бути похмурим,так воно вийшло задовго до того,як це стало мейнстрімом в "Принцеса Тютю" чи "Мадоці", але таке вже було в шьоджьо (!) "Принцеса-вампірка Мію OVA (1988) Kyuuketsuhime Miyu" і "Принцеса-вампірка Мію (1997) Kyuuketsuhime Miyu (TV)". Також тут персонажі пафосні, нудні та унилі, просто як я...