Остання частина.

"Час не існує, є лише спогади" - І тут згадав відразу ж Лавкрафта з деякими його творами. Тут можна було б ще щось написати, але не буду.

"Містичні місця виникають внаслідок втечі від життя. Усі хочуть краще від сьогодення." - Хороша метафора, яка нагадала одного філософа та мислителя. Не йдеться про відсилання, а лише аналогію.

"Є різниця коли ти втрачаєш минуле і коли в ньому застряєш. Також як змінюється вигляд міста – люди просуваються вперед".

"У темряві прихована правда".

"У природі людини відмовлятися від минулого, щоб виправдати сьогодення. Але хіба ти віриш, що все в сьогоденні можна виправдовувати?"

"Краще не пхати свою голову в пащу лева" - Правда без цього, людство далеко в плані розвитку не зайшло ... це теж швидше за все метафора.

Можна було ще більше записати, але немає сенсу - це треба дивитися і слухати.


Персонажі всі нормальні та приземлені зі своїми реальними проблемами та мотиваціями. Бугіпоп сподобався найбільше своєю холоднокровністю і загадковістю, більше екранного часу, нехай і з'являвся він/вона тоді, коли це потрібно було. Наги Кіріма теж нічого і вона має свою передісторію, яку до ладу не розкрили. А ось Тока Міясіта та детектив Курода... одразу ж про них здогадався, бо збіг? Не думаю.

Підсумок.

Потрібно було б глянути і першоджерело (бо тут нагадує першого Хеллсінга, де було цікаво, але до пуття нічого не зрозуміло), а може й зовсім переглянути ще раз (сам тайтл цього вартий), щоб картину куди цілісніше побачити. За оцінкою міцна 8+, хоча тут і 9 можна поставити класна штука загалом.

Прода.

Сюжет нелінійний та сильно заплутаний з деякими хорошими і не безглуздими поворотами, чого тільки вартує момент із хлопцем що жуків їв і це нагадало...

Діалоги насправді виявилися великою несподіванкою, бо якість їх гранично висока, хоча їх багато хто назвуть звичайно псевдо-філософськими або інтелектуальними, як це було з безліччю інших тайтлів. Чого варте тільки те, що потрібно вчитуватися чи вслухатися в діалоги, бо під собою вони багато несуть (багато метафор, як і гра з образами). Придатних випадів і цитат теж вистачає, які мають сенс і дещо прояснюють у плані контексту твору:

Можливо буде ще...

Продовження.

Можливі спойлери...

Як вище писав, черговий тайтл (на той момент, можливо це і було нетиповим, але й зараз чомусь виглядає на ура, як видно манера подачі тягне і робить його навіть на наш час оригінальним. Нехай все подається прямим текстом, як у тієї ж "Меланхолії Харухи Судзумії", потрібно просто уважно дивитися і слухати/читати) порушує багато проблем у соціумі (ох друзіа... а ось по дітях, зовсім Гаррі Макдауелла і Брендона Хіта чомусь згадав), виставляючи на показ безліч тих же людських вад, комплексів, слабкостей і сильних сторін теж вистачало, не без цього. Також показані речі з тим, як складно прийняти себе в цьому світі, своє існування і сам світ. Були люди, які втрачають себе в цьому світі через бажання вижити.

Атмосфера (і, безумовно, складна композиція робить свою справу)... це те, заради чого варто дивитися цей тайтл, бо всяких недоречних райдужних соплів і рожевих окулярів тут не буде, багато фіналів закономірні, а часом й несподіваних.

Атмосфера насправді похмура, таємнича, похмура, меланхолійна з нотками божевілля, гнітюча і напружена (нехай за персонажів до ладу не переживаєш, мало екранного часу і не встигаєш до них звикнути). При цьому всім незвичайна електронна музика лише підкреслювала це все - через що ефект позитивних емоцій від перегляду тільки збільшувався, теж саме з кольоровими фонами/гамою, тобто візуал теж тиснув, був не без сенсу, а місцями з конкретною метою. Ну по ідеї. Сам саундтрек хороший як мінімум, опенінг та ендінг теж хороші (як мінімум теж, ще хочеться прослухати), в першому до речі є вставки, такі як у Petshop of Horrors.

Мальовка непогана, але на той час були кращі представники. Але якщо звикнути, то виглядає навіть добре. Причому пропорції тих же осіб зроблені вдало, що не скажеш про безліч нових тайтлів, нехай у цьому як раніше писав, є реальна проблема з однотипними особами/обличчами... але й у нових таке теж не раз зустрічалося, приклад кидав.

Обережно є спойлери!

"Все, що є в цьому світі, існує. Все може трапиться. І трапляється".

Якщо і починати, то починати з того, що цей тайтл така ж головоломка як "Лейн" або "Ерго Проксі", причому з незвичною манерою подачі та заплутанним оповіданням, яку зустрічав у "Кордонах Пустоти: Сад Грішників" та "Меланхолії Харухі Судзумії". Проте вона і від них дуже відрізняється і не в одному аспекті. Але тут теж потрібно збирати цільну картину з пазлів, аналізуючи побачене та запам'ятовувати все, що відбувалося на екрані. Це частково проблема, бо йде калейдоскоп персонажів з різними іменами і дуже схожою мальовкою облич(таке саме зустрічав у "З нового світу", який набагато новіший). Тому дуже часто плутався в персонажах, і було не зрозуміло хто вижив, а хто ні. Крім того, що оповідання сильно заплутане і завжди стрибає з сьогодення в минуле та інші проміжки часу - через що утворюється каша в голові. Нехай наприкінці і розставили всі крапки над "i", хоч багато чого так і залишилося бути незрозумілим. Хто такий Бугіпоп і звідки взявся той Мантікор. Там ще й купа була флешбеків з минулого в яких Нагі Кіріма і ще хтось переміг когось, через що спалахнуло світло і люди від нього отримали якісь здібності. Що це за секретна Організація (забавно скільки подібних назв є в аніме, причому після цього тайтла, мождиво і до було, не знаю) і якими експериментами займалася з еволюції людей і тих псевдолюдей. Тут потрібно читати першоджерело, бо все те, що прокидали між рядками, нагадало "Акіру",тобто ти чуєш, можливо розумієш, але не впевнений і мало конкретики.

По суті, сам інтерес почав пожирати з другої серії і цей тайтл до третьої серії виглядав легко, після 3 серії були реально важкими, а далі все пішло як по маслу ... нехай і думати/додумувати доводилося частенько. І здебільшого очікував більше містики (хоча на мій смак тут фантастикою більше пахне, нехай і поряд з містикою, моєливо все 50 на 50), але насправді отримав психологічний трилер, божевілля та драму (сатира теж в принципі є). Про чергові яскраво виражені проблеми соціуму, які дуже добре та оригінально подано, причому ще й непогано приправили дещицею загадковості та таємничості.

Атмосфера до речі дуже сильна, чого тільки варте нічне місто, в якому на кожному рівному місці можлива небезпека або перешкода, чого вартий як "поліцейський" прав пам'ять або їв школярку в машині.

Складний, закручений сюжетний твір із похмурою та важкою атмосферою, який багато про що говорив. Це твір про Міську Легенду, та людську сутність. Дуже мені свого часу сподобалося, хай і складне для сприйняття. Один з мінусів був - це однотипність обличь, чому плутався, з іншого боку, така мальовка добре працювала у плюс до антуражу. Та й музика була гарна. Поки що так, а там видно буде

 Плеєр не працює, а так хотілося глянути, а все через сцену падіння яка завірусилася в інтернеті

плеєр не працює :((

Місцевий опенінг - окремий шматок мистетцтва

Дякую за переклад та озвучення, "темний" серіал, дуже похмурий, вивертає всякі недоліки та слабкості людини.

На жаль, не маю можливості цілими днями на роздачі висіти, але згодом торент має з'явитись, трішки зачекайте (: