Ще кілька слів про зв'язок із Садом грішників та про кінцівку HF

Ця трилогія не просто адаптує рут Сакури, а є логічним завершення історії, що почалася під час 4 війни за Святий Грааль. Персонажі, яким приділялося мало уваги, тут отримали свій час на розкриття (Асасин, Райдер і звісно Сакура). Котоміне Кірей в дусі Зеро займається рефлексією та підіймає складні моральні питання.
Шіро вперше не дратував і можна сказати що сподобався як ГГ (чого взагалі не очікував). Він пішов далі стандартного архетипу героя фентезі і замість абстрактного "порятунку всіх" навіть шляхом самопожертви, визнав що хоче жити і в першу чергу рятував дорогих людей. Якби всі дбали про себе і про своїх близьких, замість гонитви за ідеалами, то скільки би трагедій вдалося уникнути?

Перший фільм вводить в тягучу атмосферу, значно урізноманітнює вже відомий сюжет та створює чимало інтриг. Другий розповідає трагічну історію Сакури і її співзалежний зв'язок із Шіро. Третій фільм - це екшн з краплинами філософії від Кірея. Ця адаптація не намагається копіювати глибину Фейт/Зеро, а зосереджується на візуалі, атмосфері і трагедії персонажів. Кінцівка логічна і майже повністю мене задовільнила. Майже, бо без знання того, хто така Токо Аодзакі, чим вона займається, а також без вміння впізнати ззаду персонажку з іншого аніме - ви нічого не зрозумієте :) Взагалі, кінцівку можна було подати значно краще, я не розумію для чого так заплутувати глядача?

Якщо буду переглядати історію Фейт ще раз, то гляну Зеро, а потім цю трилогію фільмів, які ідеально одне одного доповнюють (принаймні UBW вже точно не хочу переглядати повторно). Але без знання зв'язку Арчера і Шіро, який розкривається в UBW та багатьох лорних і сюжетних моментів із Ночі битви отримати найкращі враження та зрозуміти всі моменти - які Heaven's Feel опускає в силу обмеженого хронометражу - буде складно, якщо не неможливо. 

Ледь не забув. Аудіовізуальний ряд в цій трилогії найкращій в серії.
З урахуванням всіх плюсів та мінусів, перший і другий фільм 8/10, тоді третій 9/10

Так і тут буде "пряме відсилання" на ляльковода Теж так, тут він найбільше мені сподобався. Більше лише спойлери...

Перший фільм потужний (в хорошому сенсі). Хоч і зав'язка класична для серії, але далі події розвиваються не за шаблоном Fate/Stay night і UBW. Тягучою атмосферою ця адаптація більше нагадала Сад грішників, ніж попередні частини. Можливо я звик (а може він ще покаже себе у наступних фільмах), але Шіро майже не тупить і не бісить (лише раз на меч настрибнув, але то для нього норма). Чимало інтриг з'явилося. Ну і анімація та музика, мабуть, найкращі серед усіх частин Fate?

Другий фільм тяжкий. Дійсно, дуже нагадує ту частину Саду Грішників про Асагамі Фуджіно. Чи повторить Насу ту ж саму "мораль", за яку я зневажаю ту історію? Принаймні, поки що садисти та їх жертва не зрівнюються, ну і обставини складніші.

Третій фільм чудово завершив глобальну історію п'ятої війни за Святий Грааль. Дещо не вистачило епілогу, як було в UBW і не дуже добре показана сама кінцівка (змазані важливі деталі), через що довелося сумніватися чи правильно я все зрозумів? Якщо відкинути ці моменти, то кращого завершення для цих персонажів годі було і очікувати.

Крутяк! Без попередніх частин дивитись було б дуже важко (6 серій першого сезонку пролистали в опенінгу...). Така ностальгія... І тут і Сейбер і багато Райдера і Сакура....

Але є питання:

Що з Шіро трапилось? Став фантазмом? Але ж більше не буде битв.

Хто заводив людей в кому? Райдер?

Як вмерла Сейбер?

Чому Райдер залишилась?

пік чи не пік ? Не в цьому питання, АЛЕ вмістити один із рутів фейту в 3 фільми - це досягнення. Особисто мене цікавить, що там такого хробачливого коїлося в новелі, тому наразі фарвел

Вперше чую, але Лавкрафт таке як схвалює, можливо частково. Ну в кожній арці, руті персонажів є свій сенс, тема, мораль...