- Кайкі Дейшю:З (місцями і образом дійсно нагадував Арраю Сорена)

- Ошіну Огі (як же вона мені Рьогі Шикі нагадувала. Пустотою/тьмою, образом, частково зовнішнім виглядом і тим, що у обох "дві статі")

- Сенджьоґахара Хітаґі (не зовсім типова цундере рідкісного архетипу крижаної королеви з елементами яндере і спокусниці. Нагаторо тут частково схвалює)

- Арарагі Койомі (+/- схожих персонажів його плану вистачає, але)

- Ханадзава Цубаса (те саме)

- Камбару Суруга

- Хачікуджі Майой

Дві останні теж цікаві і в якомусь сенсі...

Трохи менше:

- Ойкура Содачі

- Ошіно Шінобу (ось після цього сезону, теж тепер трохи ототожнюю її з Арквейд Брюнстад з "Tsukihime")

- Карен Арарагі

- Ононокі Йоцугі (ходячій мем)

- Ошіну Меме (теж мало було)

- Арарагі Цукіхі

- Сенгоку Надеко (зараз вона вершина топа, бо другий раз врятувала для мене сезон. Тут серіал 24 року)

Ну і якщо загалом підсумувати усю франшизу, то в деякому сенсі трохи більшого чекав (трохи!), але здобув дещо інше та у будь якому випадку - це франшиза сподобалася і подарувала деякий новий цікавий досвід, на який не шкода, а дійсно варто витратити свій час (мені не зайшла тільки трилогія). Вона явно цього заслуговує більше чим немала кількість інших творів. У цілому рівень твору витримали, нехай дещо краще, а дещо гірше було. Але той настрій з яким до нього підходив, він виправдався, не дарма підходив до нього серйозно, а коли розслаблявся автори не раз хапали "за руку" (класно). Також варто відмітити, що більшість творів саме цього спрямування, частіше залишають після себе нічого або розчарування. Ця франшиза не той випадок. Хоча в плані складності з такими творами як "Експерименти Лейн", старим "Бугіпопом", "Ерго Проксі", "Цикади" (тут своя специфіка) цей твір не зрівняється (рівень приблизно "Саду Грішників" і "Меланхолії ХС"). Правда довгий шлях був пройдений, тому досвід багато в чому допоміг, але навіть в цьому випадку аніме примудрялося дивувати і в обличчям у бруд не вдарило (трилогія, ага=/). Тем не менш, цей тайтл не останню чергу підлітковий і на це дійсно треба зважати.

Окремо хочеться подякувати за переклад і озвучку, перекладачем була проведена дуже серйозна робота.

(Теж правда)

З однієї сторони не дуже розумію (ага) нащо був цей сезон, з іншої сторони вийшло прикольно і є для чого його дивитися. Споглядати все це було легко, хоча й трохи затягнуто і дивився в 1.5х. Цікава ідея, сюжет, задум (тощо) хоча все й так +/- було зрозуміло до цього. Правда на персонажів навиворіт було цікаво споглядати. Вони зняли маски та показували все те потаємне що в них було і в "нормальних" версіях, вони себе не показували б, ну тільки якщо не в "монстр" версіях.

Трохи тут прикладів. Майой і гг Арарагі помінялися місцями, тепер вона "знущається" з нього, бо раніше тільки він її міг чіпати, коли вона мала була, що толком не могла дати йому отпір + цікавий момент, раніше теж писав і їй дісно стільки років? Тут автор, гг Арарагі підтвердив, що не тілом, а розумово (морально, психологічно + воля) вона дійсно старше за свій вигляд (прям як Хомура Акемі). Камбару все ще злиться на гг Арарагі, бо все ще кохає Хітагі, Надеко поводить себе так, як в крайніх для себе моментах в сюжеті тощо (не змінилася лише Цукіхі, бо їй пофік). Ще в черговий раз, автор від обличчя гг Арарагі ламає 4 стіну: "Як ти знову виконистів настільки банальну задумку!" Якось так + після Майой говорила про те, що Бог схвалив хепі енд) Також, як і раніше вистачало різних каламбурів. Купа стьоба, як приклад над мері сью і т.д. Ну і часто тут во всій франшизі вистачало Ницше під різними соусом чи інтерпретаціями, але тут її прямим текстом продемонстрували (безодня).

Загалом тут жанрів пристойний мікс, як в "Історія про Харухі", "Aobuta" (не було екшну) i частково як в "Нестерпних Прибульцях" (не зовсім, але загалом з них все можливо й починалося + тут в третій серії було на них відсилання:З) та "Саду Грішників" (вони більш кроваві і розраховані на екшн + шкода що автори тоді не дійшли до такої текстової подачі, знову про це пишу=/).