Щож тут вперше самі такі історії, лампові і майже без містики, надприроднього. Вони лампові і відбулося це все до "Останніх Історій" та чимось це все "Хьоку" нагадало (далі перших серій не дивився). Але ось тут фану все ж вистачало з різних причин (персонажі або контекст самих історій), розгадки точно непогані, місцями дотепні і повчальні (тощо), інколи банальні, нехай і сенс в них теж був. Самі загадки майже (?) всі були без містики (тощо), а до розгадок можна було прийти в матеріальному сенсі, логічно, "природнім шляхом", людським фактором чи психологічним. Ну і деякі історії відкрили ореол "таємничості".

Койомі Арарагі не виглядав тут тупаком (хоча це в них частково сімейне, бо сестри не тільки милі, а щей дурнуваті), як в "Останніх Історіях" і все продовдує намагатися завербувати ще більше учасниць, дівчат в свій легендарний гараем імені Арарагі, мілф теж, бо одними лолі не обійтися. Кайкі своїм колоритом і "мудрістю" теж порадував. І загалом тум майже всі персонажі получили собі коротку історію. Діалоги знову радували і слухалися, цитат теж вистачало, але вже не записував. Самої текстової подачі менше стало і можливо доводить, що автори знають що роблять, бо до того вже почало реально дратувати з різних причин=/

Опенінг та ендінг (?) з минулих сезонів, арок персонажів де саме і в який час відбуваються події (це все до "Останнії Історій", наскільки розумію, хоча після останньої серії є питання), так що через них можна зрозуміти що і як. З іншого боку, кінець останньої серії і сцена пілся ендінга здивувала і треба чекати на продовження і як там все буде. Але "Кланнад" та "Н20: Сліди на піску", вже схвалюють.

Прямих відсилань вистачає, в 3 серії була на Акагі або Кайджі. А історія про лолі-вампіра, коротше Азула і Зуко схвалюють, і там ще вистачало різного.

Динаміка для такого твору тут норм і загалом мені сподобалося, топ, хоча під кінець відношення трохи гірше стали.