Це аніме тримається на трьох стопах: Гаррі Поттер (ну база, школа магії, діти рядують світ, директорка=Дамблдор з усією своєю загадковістю й знаннями. Краще тільки вплели магію в сучасність), Кілл ла Кілл (скільки ж можна навести аналогій... Від "лиходійки", яка по вайбу схожа на Рагьо (не думаю, шо шось може зрівнятися з Рагьо звісно, але вона старалась) до зірочок на капелюшках дівчат їх кінцевої шкільної форми) та Ґуррен Лаґанн (добре, насправді я приплела його сюди бо 18 серія, але погодьтесь, іноді прям схоже було, цей фірмовий момент студії: спочатку 20 серій з мінімальним навантаженням, а останні декілька сиди і намагайся вхавати великий шмат лору. Хоча тут його не так вже й багато було).

Персонажі розкриті доволі добре. Так, вони після розкриття здебільшого відходили на фон (як зробили з тією з Сюссі, але вона доволі гарно витримала свій характер, просто стала більш милою??).

В скількох проблемах вони добряче покопалися - мені дуже сподобалось (і батьки/діти, і дискримінація, і життя/смерть, і дружби, і емоцій).

Закінчилось занадто ванільно? Так. Ія люблю це.

Єдине, що мені відверто не сподобалось - праця композитора. Самі теми гарні, до кінця вони навіть спромоглись в правильні моменти їх підставляти, але купа сцен, де ніби рандомно підставляли (особливо в моменти, де краще взагалі обійтися без музики - важливі нічні розмови наприклад, а запихують якусь мега мотиваційну чи супергеройську). Опенінги зайшли, гарно відображують все, що далі йтиме.