дякую за озвучування цього аніме, гарного вам дня

Перший сезон був набагато кращим. Якось розвитку подій мало, усі серії одноманітні і нудно дивитися. Мені сподобалося лише 4 серії з 12. Я б оцінив цей сезон на 4.5/10, а аніме в цілому на 8/10

Що ви оцінюєте? Якщо власні враження, то нехай буде хоч 11/10. Якщо об'єктивну - дійсність, то це все одно ніхто не здатний щробити (бо мислення суб'єктивне). Ось за моїми відчуттями це посереднє аніме на 5/10. А якщо вам подобається на 10/10, то плювати на мене чи на ширину аудиторії, оцінюйте за тим, як вам сподобалось)

Все таке ж миле аніме про щасливу історію кохання двох людей, яких всі намагаються підтримувати і допомагати. Нажаль реальне життя може робити якщо жити в рожевих окулярах, але іноді і в реальному житті таке стається. Так про аніме, мені подобається як перший сезон, так і другий. Інколи ловив іспанський сором, але кайф. Як для того щоб помріяти і кайфанути з аніме БЕЗ екшна підходить, але не для всіх. Я особисто рекомендую
Оцінка 10/10, як на мене прекрасне аніме, але аудиторія для аніме вузька тому 8/10
Дякую всім причетним за переклад та озвучку цього чудового і милого тайтлу

Це головна проблема, що по суті перший і другий сезон різні аніме з одними й тими ж персонажами. Зазвичай продовження мають вищу оцінку, бо їх дивляться ті, кому зайшов перший сезон. Тут же продовження не зайшло значній частині глядачів першого сезону. Адаптація якраз мала би усунути/пом'якшити цей перехід для глядачів, але Project No.9 ніколи не славилися особливим творчім підходом чи здатністю експериментувати. Тому вийшло як вийшло і третій сезон, після такого прийому, навряд чи вийде.

Те, що Чітосе - це клон Шіхоко Амане ще у книзі помічає, і саме тому вона його так дратує. Щодо батька Махіру та Аяки - то вони дуууже прохідні, майже реквізит. Тож робити про них якійсь висновки не бачу сенсу. Енівей, окрім парочки двох головних героїв в цьому тайтлі майже і нема нікого. В цілому з твоєю рецензією згоден. Але, як я вже казав, в мене завжди низька планка вподобань, і очікувати чогось неймовірного від шаблонної агітки на шлюбне життя я не буду. Хоча не можу не погодитись, що кропітка екранізація першоджерела не пішла серіалу на користь. Могли б хоч події якось прискорити, щоб жвавіше виглядало. Бо в такому вигляді і справді діабет підхопити можна.

"Врешті-решт, я не хочу марнувати час моїх шановних глядачів. Бо немає нуднішої історії за історію щасливого кохання."

Ваташі, ГГ "Легенди про чотири з половиною татамі".

Перший сезон концентрувався на динаміці між Амане і Махіро. Доволі реалістичній динаміці, зважаючи на їхні травми. Під легким та дещо тривіальним шаром, він досліджував глибокий внутрішній світ персонажів та причини недовіри до інших. Крок за кроком, їхні думки одне про одного змінювалися, а стосунки непомітно переросли у романтичні.

Другий сезон намагається розкрити теми сексуального потягу в стосунках підлітків, ревнощів та прийняття оточенням. І якщо з останнім через ідеалізованих однокласників та відношенням батьків Амане до Махіро серіал більш-менш впорався, то перші два пункти це провал.

З першої серії Амане залякує Махіро тим, що може "не стриматися і накинутися на неї". І ці слова та ситуації регулярно повторюються аж до останньої серії! При цьому, Махіро говорить, що вона в принципі, то і не проти... І я довгий час не міг зрозуміти, що конкретно малося на увазі, коли Амане говорив, що "боїться нашкодити" і лише в останніх серіях Махіро сказала, що в такому випадку він "має взяти відповідальність". Тобто, весь цей час від сексу їх стримував страх небажаної вагітності? Ну добре на Махіро батькам було байдуже, але ж Амане-куну його батьки могли розповісти про існування засобів контрацепції? Тай сам він наче не маленький... Японська сексуальна освіта у всій красі.

Інша наскрізна тема серіалу: ревнощі і бажання володіти партнером/партнеркою, які подаються як щось миленьке і як ознака дуже сильного кохання! Адже безпідставні ревнощі (бо реальних приводів для цього ні Амане, ні Махіро не давали жодного разу) це не про не впевненість в собі або в своєму партнері.

Але, біс із цим. Головний момент в тому, що пара буде повертатися до теми ревнощів всю другу половину аніме! Вони вже все проговорили, все пояснили і зрозуміли, але знову по колу повторюють те саме, з серії в серію...

↓ Продовження ↓ 

продовження

І ось через ці моменти постійного повторення одних тих самих розмов і ситуацій другий сезон вийшов надзвичайно нудним. Але цього було мало і автори вирішили по повній пестити самооцінку глядача, через постійні, дев'ятиповерхові нахвалювання Амане-куна з боку Махіро. Ці штамповані, тривіальні фрази, немов нарізані з різних романтичних серіалів, часто звучать ну дуже крінжово. Від промови Махіро до колишнього друга Амане про "чудовість її хлопця" в мене обличчя скривилось, наче я лимон лизнув. І такі приторні монологи відбувалися протягом всього сезону. Не знаю наскільки треба бути глибоко травмованою людиною, щоб потребувати аж таких компліментів і аж такого безумовного схвалення?

Ситуацію могли би, бодай частково, врятувати історії другорядних персонажів. Але їх тут немає! Точніше, вони є, але вся їхня роль в сюжеті, це обслуговування головної пари: говорити які вони милі, як кохають одне одного і змушувати Махіро (та іноді Амане) говорити ті самі крінжові слова, після яких Махіро червоніє. Є певні просування в історії Іцукі та Чітосе, але це настільки незначна частка від загальної історії, що вона не здатна, бодай якось урізноманітнити одноманітний сюжет.

І якщо в першому сезоні світ аніме був далеко не таким однозначно позитивним: були заздрісні однокласники, суспільство що заштовхує у рамки, "друзі", які дружать лише через гроші і батьки, яким байдуже на їхню дитину як би вона не старалася і щоб не робила.... То в цьому сезоні все виключно у рожевих тонах. Всі однокласники прийняли пару Амане і Махіро. Ніхто не заздрить і не дратується їхнім публічним проявом почуттів. У пари є дійсно хороші і надійні друзі. Навіть батько Махіро щось намагається зробити.

В підсумку, це нудне, місцями крінжове, позбавлене будь-якої глибини ванільне продовження. Я поставив йому 6/10, бо наскільки це можливо намагаюся бути об'єктивним, хоча моє задоволення від перегляду було в районі 4-5 балів.

То ж нехай автори і персонажі насолоджуються своєю ідилією, а мені вистачить.

Оскільки я читав ранобе, я знав, що відбуватиметься в другому сезоні. Але споавді не очікував такого контрасту. Це як в Герої Щита. Перший сезон - закінчена історія про те як герой бореться з навколишнім середовищем, щоб відновити своє добре ім'я і покарати справжніх лиходіїв. Все, що відбувається потім мені теж подобається, але усі погодяться, що то вже зовсім інший серіал. Так і тут. Першиф сезон був традиційним ромкомом. Смішна та мила історія, як двоє відлюдників поступово почали жити цивільним шлюбом, і тільки у кінці сходяться. Чи існує життя після хеппі енду? На диво це життя доволі реалістично показано. Бо справа стосується самого початку стосунків, де закохані не бачать нічого окрім одне одного. А оскільки серіал зусереджен виключно на них двох, виглядає справді дуже солодко. Звичайно, були б ця історія про Іцукі з Чітосе воно б виглядало набагато бадьорішим (зробіть спін-офф, я хочу це побачити), але тут герої максимально серйозні, уважні і відповідальні. Тож навіть якось незручно на них дивитися. Ніби підглядаю. А Амане ніби відчуває це і не наважується "взяти на себе відповідальність" і згадати, що в цьому світі існує контрацепція. Не зважаючі на все це, я радий що подивився другий сезон. Приблизно так і починає створюватись міцна японська родина. Цікаво, скільки японських пар цей тайтл підштовхне до шлюбу?

Фух, домучив таки.

А ви помітили, що нові персонажі це копії тих, що вже були? Батько Махіро за характером і темпераментом такий же як і батько Амане. Кідо Аяка (однокласниця) це ще одна версія Чітосе, яка й так була молодою версією матері Амане. Тобто, наче нові персонажі і з'являються, але вони мають той же характер та ту ж манеру спілкування, що вже існуючи раніше.