От як раз про меланхолічність й писав. Вже тут це відчувається, а в розвитку (або моральної деградації)- інше питання.

Ти ж скіпнув після 3 серій на 2х, чому так впевнений, семпаю ;) На контрасті із останніми серіями, перші дійсно сприймаються як легка меланхолічна романтика...

В сабах було на 20... Або йшлося про те, що йому другий десяток.... Неважливо і проблема тут в іншому. Бо чгг лузер, що не може впоратися з дорослими жінками, у яких є досвід та якісь мізки, а він "знайшов" собі дуже легку, недосвідчену жертву, що заплуталася. Він доречі теж і продовжує текти за течією. Доволі реалістична картина та історія + часто чоловіки шукають собі дівчат без сімей. Сиріт. Хоча,звісно - це мало хто визнає

Та не легші вони, якби життя у нас проходило в іншому ключі) Там вже є безнадія, сірість, похмурий антураж. Не дарма відмітив Лейн, бо це краса тих тайтлів, витриманий стиль який ми назавжди втратили. Так є деякі винятки, але але але

На 13. Йому 28. І ще варто додати що сестра 15-річна дитина


В кінці в мене залишилось гнітюче і тривожне відчуття. Перші серії дійсно легші

Аніме від студії, що робила в свій час "Експерименти Лейн" і це про дещо говорить, наприклад який буде стиль мальовки? І вона приємна на свій час, зараз навіть вайбова, без чібі. Саме по собі аніме миле, атмосферне, лайтове з повільним оповіданням, що навіть при 2х в сабах комфортно дивитися. В той же час цей романтично комедійний сейнен з тегом "психологія" легко переглядається і коли закінчується та чи інша серія, інколи навіть дивуєшся, що вона так швидко промайнула. І це все добре, якщо не зважати про що цей тайтл. А тайтл про "кохання" брата та малолітньої сестри (гіркий досвід першого кохання йде поруч та інші думки, чи зможу поцілувати когось, закохатися чи кохав/кохала колись когось), брат старше її на 20 років, у якого в житті було багато чого і зустрілися вони після невдалих "романтичних відносин" в цьому тісному світу. Як почав дивитися згадав якусь книгу (не читав, лише краєм вуха про неї чув), де дорослий чоловік зустрічався зі школяркою. Один раз перед "сполученням" вони зайшли в кафе. Він замовив собі щось "доросле", а вона морозиво. Тут схожа історія була з ведмедиками... Тобто твори "досліджують" ось такі табуйовані стосунки? Ох ці японці зі своїми тарганами=/ А те, що дорослі чоловіки не знають про місячні / менструальні болі у дівчат - це крінж. Причому в цій серії вистачало й іншого іспанського сорому, тому мабуть вистачить та немає настрою таке зараз дивитися, а в продовженні мабуть буде ще...

Мабуть, найкращій варіант аніме для родинного перегляду ;)

Якщо серйозно, то як аніме Koi Kaze не вартує перегляду. Як дослідження табуйованих стосунків - тут є нюанси.
Звісно, просто зробити про кохання рідного брата і сестри було б занадто лайтово для японців. Тому сестрі тут 15 років. Як її не зробили лолею - я не знаю! Це явний прорахунок авторів! З іншого боку, в такому випадку наступникам вже б було ніяк не перевершити цей тайтл, а так є ще надія. 

Добре, серйозно (спроба №2). Koi Kaze це доволі реалістичний спосіб показати зародження і розвиток табуйованих стосунків. Я би сказав гіперреалістичний. Те, як це приймають головні герої/їхні друзі і суспільство в цілому. Коли вони все усвідомлюють то обговорюють або пробують всі можливі варіанти вирішення цієї ситуації. Це щодо умовних плюсів історії. В цілому аніме видається саме способом презентувати такі почуття і знайти відповідь, а як із ними бути? При чому не тільки брату і сестрі, а й суспільству? Як на мене логічний вихід це згадати, що будь-які почуття не бувають вічними. І будь-який досвід є обмеженим. Але ж, що в цій історії буде хепі-ендом? 

Єдине що тут беззаперечно сподобалося, це Сейю ЖГГ. Такий заспокійливий і приємний голос. Всі інше, виключно в межах мого хобі з дослідження японських людських девіацій.

непростий тайтл. чого тут точно нема - так це видатної анімації/звука, себто форми. а от змісту - повно, але в ньому стільки притиріч, що цей тайтл можна сміливо вносити до переліку тайтлів, щоб лякать "туристів"
люблять та вміють японці накинути непростих тем; на мою думку, доречно порівняти цей тайтл із дзен-буддистським коаном - знайти його рішення розумом неможливо, але чи буде вести віднайдене інтуітивно рішення до кращого, до просвітлення? чи лише додасть мотивації зіпсувати життя - собі та оточуючим?

якщо раптом хтось дивився ОреІмо, особливо 2й його сезон - побачать багато паралелей, бо тема ж дійсно схожа. але, на відміну від ОреІмо, тут нема взятих зі стелі сюжетних поворотів, мотивацій персонажів - все +- логічно розвивається в напрямку, заданому з самого початку

Оооо, те саме сумно відоме...