(Тут до певного моменту)

Драматична, сумна і в той же час лайтова, лампова, мила казочка-сльозодавилка з грою на емоціях, де в фіналі усі все зрозуміли та все у них змінилося на краще (хоча якщо над цим працювати, то шанси на зміни куди вищі, чим коли нічого не робиш, так, тут не поспоричаєшся. Ех, не хочеться мені тут Регіса цитувати=/ "Як справедливо висловився вампір Регіс, краще без точно сформульованої мети рухатися вперед, ніж без мети стояти на місці, і вже напевно набагато краще, ніж без мети задкувати"). З цим тайтлом помітно перекликається в фабулі, наприклад "Форма Голосу" (персонажі віддалено зі своїми проблемами, образом, ситуацією трохи теж, хоча не все пам'ятаю, можу вже помилятися, але там був природньо-крінжовий спів усім класом, а тут казкова естафета... Ще був звісно забіяка який дістає жгг через трабли в своїй сім'ї, є своя умовно цундере яка тут зламала ляльку жгг, є і своя Мікі Кавай з США, тільки не така підступна, а більш адекватна, навіть, мабуть справедлива. Правда мати у жгг інакше, м'якше, турботливіше відноситься до доньки, вчителі теж куди м'якіші і більше з тематикою, як треба працювати з дітьми і їх сім'ями, а не скидувати всю відповідальність на кінчену цундере, яка звісно, з часом взірветься=/). Також те, як тут показали "милих" діточок в першій половині з їх проказами, булінгом, ну вірю. Інших тем (тощо) теж вистачає, від гіперопіки з різними витікаючими до важливості боротись та йти вперед, якби важко не було... Що ж, соціалізація та інше, незважаючи на деякі проблеми - у дівчини на кінець фільму проходить вдало, що можна побажати і іншим, якщо воно їм потрібно.