Дивилася Триплексоголіка ще коли він тільки вийшов (ого, скільки вже років минуло ). І треба сказати, що історія дуже гарно постарішала - не виродилася в щось банальне, що справляє враження тільки в підлітковому віці, а залишилася достатньо глибокою, веселою та неординарною.

Якщо шукаєте щось, що зможе і розважити і наштовхнути на неочікувані думки - вам сюди.

Мені дужеее сподобалося, сама атмосфера, цікаво, добре таке, хоч і місцями загадкове, не таке передбачуване, господиня дуже сподобалась своєю харизмою, красою та всі герої добре пропрацьовані, цікаво дивитися за їх грою, приємно, що вони збираються всі разом, щоб поїсти та гарно провести час, давно я не отримувала від аніме такого задоволення

Продовження.

- Дві показові серії в контрастах. 17 серію без чібі і в своїй автентичній серйозності була дуже добре сприйнята, а 19 серія була лайтового, гумористичного характеру з відсиланням на "Люди-вовки (2000) Jin-Rou", відсилань яких тут звичайно забагато. Ну, а мова була про те, що настрій і атмосфера в цих серіях була збережена і не била по загальних враженнях, сприйняттю. І мені дивно, чому вони з таким підходом не робили весь серіал? Було б краще!Буде ще одна частина... На жаль

Дяка за переклад, озвучку

"Слова не мають пощади"Буде ще

Завжди, вірніше з дитинства з часів таких серіалів, як «Чи боїшся ти темряви? Are You Afraid of the Dark?» (Не важливо в даному випадку, чи відповідав той серіал цим жанрам, справа в іншому) - подобалися містичні детективи часто з елементами психологічних трилерів і цей серіал вельми підходить під це визначення. Причому цю всю справу, антураж чудово підтримує дуже вдалий і атмосферний саундтрек, якість якого на даний час забув коли востаннє зустрічав. Він точно на 9-10, дуже в тему і прямо зачаровує моментами. Але є тут свої жахливі але в стилі японців. Мова тут не про чергового типового Зяша, а про комедію і вчергове згадую, що давно писав і про що прямим текстом говорилося в манзі з рутом Утахи Касумігаоки "Як виростити героїню зі звичайної дівчини: Метроном кохання Saenai Heroine no Sodatekata: Koisuru Metronome", що найголовнішими людьми в створенні аніме є режисер та ті, хто відповідає за анімацію (на фільм 2005 року трохи про це писав). Ось тут це дуже сильно в мінус б'є по позитивним відношенням до цього серіалу та найголовніше, вся ця клоунада з школоло б'є по автентичності, атмосфері через що перекреслює на корню те, що працює, бо блін банально не в тему. І ні, це вже давно не рахуючи винятків - не бісить, але може як тут залишати прохолодні враження незважаючи на працюючу, цікаву глибину твору, точно непогані діалоги, що є моветоном для аніме і те, що тут можно контекст сприймати мало не притчами та на кожну серію хоча б коротко щось можна написати і це є теж вже неймовірною рідкістю. Перші 2 серії коротко були про фаталізм з тим чи маємо ми вибір та можливість боротися з долею або це не в наших силах, бійтеся своїх бажань та як нас самих руйнує наша ж брехня. І так, звісно не можна категорично писати, що аніме не сподобалося, ні, місцями (!) вельми ок, але загально виходить десь 50 на 50, не в плані оцінки, а саме сприйняття. Скільки б не дивився японщину не дивився, а цю даність не розумію або просто не приймаю, бо хороше робиться чомусь гіршим, можливо через те, що робиться в першу чергу для своєї аудиторії?

Ps Щодо комедії, якщо абстрагуватися от інших жанрів, то вона могла вийти норм або непоганою, але прийшов за іншим і щось немає бажання вчергове з-за одного персонажа пересилювати себе під час перегляду. Сумно, шкода, але чекав іншого і до того, сам винен, що не звернув увагу на стилістику і дизайн персонажів. Але подача з постановкою розкривається вже під час перегляду і нічого про це знати банально не міг=\

Один з найулюбленіших і перших аніме, яке я подивилися в оригіналі))) І я дуже вдячна за українську озвучку, дуже круто  

Що б не казали поро це аніме але опенінг в нього шикарний

Неймовірно вдячний за озвучення та реліз, час від часу повертаюся до цього серіалу, попри усі його недоліки.
За формою цей серіал є чимось наближеним до містичного детективу, хоча й не є ним у чистому вигляді, оскільки фокус сюжету не на самих "справах". У основі сюжету дуже цікавий принцип відповідності ціни бажання - цінності цього ж бажання і разом із тим нагадування про те, що бажання зовсім не завжди збуваються  таким чином, як те собі уявляють "замовники". Звісно, не варто серйозно сприймати усі настанови, що тут можна почути, наприклад, що усе визначене наперед, або що варто пиячити, споглядаючи місяць, тощо але над відповідністю дійсності того твердження, що маєш щось віддати, аби щось отримати - вважаю можна і замислитися.
Також, надзвичайно цікаво спостерігати за Юко, як змінюється виконання нею людських бажань, хоча складно сказати, що вона змінила ставлення до людської природи. Разом із тим, марно заперечувати, що її "працівник" чинить на неї чималий вплив і його присутність змінює не тільки його самого, але і її, якою б могутньою вона не була. Окрім того вона цікава і своїми змінами настрою, від легкого та жартівливого до похмурого і навіть загрозливого. Достатньо нетипова персонажка і сподіваюся, що споглядання її вас розважить. Ну і так, тут цікаві діалоги, другорядні персонажі як Домекі, За і взаємодія персонажів загалом, дещо нетиповий стиль малювання, але я помітив це якось вже у процесі перегляду, бо сюжет привертає значно більше уваги. Попри мою упередженість на користь цього серіалу та розуміння, що вподобають його не усі, рекомендую до перегляду.



Там де Мару і Моро грають на уявних гітарах? Це група Buck Tick, а пісня називається Kagerou. Цікаво, що група досі існує, має канал на Ютубі і там досить часто бувають стріми із їх виступами.

Класний опенінг і ендінг, а другий ендінг то до мурашок  

Дуже дякую за плеєр