Автори розбили «Спогади» на три історії. Таким чином вийшло три фільми в одному, з різними героями і різними сюжетами, дія переходить від однієї новели до іншої.

Спогад перший - «Магнетична троянда. Її спогади»
Заснований на аристократичній готиці, змішаній з космічним сюжетом. Мабуть, це єдиний фільм, в якому можна побачити літаючий корабель разом з сукнями кінця XIX століття під неймовірну музику філармонічного оркестру і оперний спів. Історія Кона Сатоші заколисує нас немов дітей, для того щоб через мить занурити вже в іншу реальність: де переважають похмурі фарби, сумні обличчя, сповнені самотності в безмежному просторі космосу. А потім звідкись береться трава, сонце, знову спів і знову темні фарби.

Спогад другий - «Бомба-смердючка»
Після заплутаного космічного епізоду рука автора майстерно переносить нас до Японії, малює милий і звичний маленький світ, який ми бачимо щодня з вікон, і розбавляє все це таким же легким саундтреком. Сюжет цього епізоду ніби витягнутий з кулуарів якоїсь голлівудської студії: він простий, легкий і ясний. Не треба думати, обличчя саме посміхається, а іноді витягується. У цьому епізоді вирішив дати собі волю і тому не соромився задіяти ні імператора Японії, ні головнокомандуючих, ні NASA, ні іншу атрибутику.

Спогад третій - «Гарматне м’ясо. Місто Великої Гармати»
Арт-стилістика схожа на суміш дитячих казок Астрід Лінгрен в інтерпретації наших художників з краєвидами Final Fantasy IX (Playstation): скандинавські будиночки, холодна атмосфера, великі гармати, що стирчать із міста у всі сторони. Але ні казки, ні фентезі тут немає – це не потрібно, сюжет не про те. Цього разу, зануривши глядача в такий от світ, який незрозуміло де існує і незрозуміло в якому часі живе, Отомо Кацухіро показує загадкову націю, яка до болю нагадує колишній Радянський Союз. Тут теж йде війна, але ніхто не знає з ким. Все життя цього диво-містечка протікає від запуску однієї бомби до іншої. Діти прокидаються з сиреною і лягають під світло прожекторів.