Що сталося з 30серією.Вона пару хвилин йде японською без перекладу.Це в мене проблеми чи просто не переклали?

10 з 10, хоч не дивився.  

Ні, ну реально, Онідзука — це супермегаультрагігачад. Харизма, на рівні з учнями, завжди готовий допомогти своїм вихованцям, володіє карате, любить відеоігри, прямолінійний та відвертий, і незайманий!

Без перебільшення, комедія з елементами драми на цілі десятиліття.

30 серія без перекладу

Переглянувши "КВО: Роки юності" та "КВО", можу сказати, що це найкраще повсякденне аніме, котре Я бачив за весь час. Навіть попри стару мальовку вже на першій серії ти вливаєшься в події і просто задаєшься цікавим питанням "А що ж буде далі???. Тайтлу однозначно 10/10. Сам Онідзука прописаний дуже круто і справді нагадує живу людину, а не якогось мега крутого ГГ, або слабака, як звикли робити зараз. Сильний та з харизмою, але й з гумором та людяністю. Я дуже рекомендую кожному подивитися це аніме. З нього зможете навіть мораль для себе винести. :))

Прода.

Кінцівка.



Підсумок.

Навіть на сьогодні з такою кількістю переварок - подекуди все виглядає чудово (тайтл про бунтарів). А ось на деякі моменти з тим же трешовим бойовиком і комедією, на той момент воно було своєчасне, що не скажеш на теперішній час (ну так, ну так), тому частково багато моїх преєнзій не доречні, але можна було деякі речі робити менш зухвалими та відштовхуючими? Проте відбулося нарешті (на той час!)... Загалом - це другий тайтл разом із "Меланхолією Харухи Судзумії" у плані школи та повсякденності - який мені дуже зайшов. Та були ще сильні речі, але чекав від них більшого. За оцінкою 9 цілком заслужена, можливо було б більше, якби не крінж і особливо змащена кінцівка + можливо варто глянути колись і мангу (яку досі не глянув=/).

Прода.

Спойлери!

Звичайно ж, багато в чому весь серіал тримається в основному на Онідзуці і на його незвичайному підході до учнів та іншого (можливо Мисакі Аюдзаву в деякому сенсі з нього писали, що їй теж доводилося добиватися розташування учнів) + він брутальний і харизматичний, нехай часто поводиться як ідіот, через що трапляється ефект "фейспалм". Він явно не дурний, а ще й з діловою жилкою, але клоун=/ Про нього добре сказала мати Мурая та Урумі Каназакі.
Перший момент:
"Та мені начхати який він! Він робить те, що потрібно. Ось таким повинен бути чоловік!" (Чомусь тут згадав фільм "Locke", нехай там в іншому сіль полягала).
Другий:
"Онідзука загадковий хлопець. Він дурний, невигадливий, хтивий хуліган. І як така людина може бути учителем?"

Крім Онідзукі сильно зайшла ще дівчина з пробірки - Урумі Каназки, чого тільки її очі коштували, та й її поведінку та знання доставляли, але класно Онідзука розподілив її з фанами Гандама, яких вона зовсім зрозуміти не могла. Також Йошито Кікучі був також нічого. А ось Азуса Фуюцукі мені чомусь у плані образу нагадала Аюмі з передісторії і те, що одна з тих історій та персонажів перекочували з OVA, то таке цілком можливо.

А ось про завуча хочеться окремо написати, як він сам про себе сказав:

"Що я таке роблю! Підозрюю учнів у чорти чому. Коли в мене щось не складається, звинувачую учнів, своїх колег, та весь світ! А винен тут лише я! Бо не вмію довіряти людям... куди подівся той я, коли 29 років тому прийшов до школи сповнений ідеалів та надій?"

Після цього випаду Оєїдзука спустив його з небес на землю.

Вплив та відсилання.

Відсилань та впливу повно, як то на Bubblegum Crisis і Акіру, Анко сильно Аску нагадувала (там були і прямі кадри з Азулою та її подружками + хлопець прям Синдзи=/), а мати Мурая Місато Кусурагі в плані способу життя, поведінки і як одягалася. Одну тему взяли явно в Дюрарару, бо подача дуже схожа була і т.д. Не хочеться багато про це писати. Хоча пов'язка демон на лобі на деякі думки навела і Томоко Намура у костюмі дівчинки зайчика нагадала Мікуру...

Прода.

Обережно спойлери.

- У першій серії з дияволом у вигляді школярки непогано пройшлися за деякими моментами і яка сильна, можливо, дещо собі взяла Kill la Kill у контексті "ми повинні захищати свій спосіб життя". Тут було показано (як і далі не раз) розпалювання суспільства аж до сімей, коли люди переставали сприймати одне одного як слід.

- У плані мотивації, системою освіти та відносинах з усіма не раз проходили. Тут чого варте - піднесене ставлення вчителів до учнів які навчаються нижче за середнє чи погано. Як і те, що учні скуштували смак зради з боку вчителів та звели все до абсолюту. Щоправда деякі моменти були доведені до абсурду та дитячих образ.

- Існують моменти про те (вони й казкові, а й приземлені), що треба відповідати свої дії, тобто, нести відповідальність.

- Зачепили моменти з хорошими спогадами які у нас на все життя залишаються і як діють прокляття... хех, тут просто професійно все по полицях розклала кавай Урумі.

- Були моменти не раз із безкоштовним сиром лише в мишоловці. Хоча там... були навіть гешефти.

- По шоу бізнесу добре теж пройшлися. Чого тільки не було... від тиску через особисту неприязню до кумівства. Коротше - брудні ігри, а хто вже їх головні зірки...

- Проте не всі теми та мораль яку подавали мені подобалися... та й виглядало воно все безглуздо. Наприклад, не важливо вступити в універ і здобути гідну освіту, а знайти собі друзів... Хоча можливо автор у цьому ключі хотів сказати, що Японія як бігла так і біжить від своїх проблем? Не знаю. Теж самій з вірою в себе та сліпою вірою в інших...

Персонажі.

Багато персонажів, майже всі дійові особи прописані на рівні. Характери та особистості розкриті, як і їх мотивації засновані на багатьох аспектах, як дитячі травми і образи, виховання, гризня в сім'ях і т.д., а ось з передістормами не все так гладко. У всякому разі до персонажів прив'язуєшся, хоч би якими вони були, нехай їх мотивації бувають реально дитячі (або навпаки, занадто не дитячі) і натягнуті, але їх розумієш, просто важливий сам результат і перемоги. Ось у плані прийняття - все індивідуально, але після такого вже числа тайтлів звикаєш до подібного (що викликає і іноді відштовхує) зі сторої японців.

Можливо ще буде=/

Прода.

Спойлери.

Тут над хлопцем знущалися дівчата (правда в цьому сенсі було безліч моментів. Хлопці та дівчата дражнили і знущалися над іншою дівчиною, дівчата ревнували до вчительки і почали цькувати її, теж саме по відношенню до інших дівчат і т.д.) і хлопець свідомо слабше за них - нічого не міг їм зробити. Причому як тільки Онідзука влаштував їм "Око за око"- вони заволали "Миждівчата",на що й отримали від нього відповідь "У поганих людей немає статі",тому виникає питання, а може хлопець захищатися чи хоча б відштовхнути дівчину від себе в такий момент? Просто цей момент дуже гострий і рідкісний, причому дуже часто піднімається (а в наш час і поготів) з очевидним закінченням. Причому тут ще була тема того, як люди це все за приколом і тому що можуть (безкарність породжує ще більшу свавілля та безнаказонність),бо їх покривають впливові батьки, мати однієї з дівчат буквально "Голова батьківського комітету", та й упродовж того з Анкою був момент з дитячою травмою і романтикою, що розумієш, але в плані сприйняття та прийняття даного твердження, є проблемка. Також ще можна написати те, що батьки ставляться до своїх дітей краще, ніж вони на те заслуговують, крім того, що часом роблять речі, які батьки вважають краще, ніж вони є. Але дана тема з Анкою та її подругами, пізніше спливла в такому ж ключі, тільки з іншою дівчиною-пані (у цьому контексті було можна сказати, два маніяки або персонажа з нав'язливою ідеєю в гарному одязі, в піджаках. Як би кажучи, що гниль може ховатися і під гарною обгорткою, як і зустрічати потрібно не завжди по одягу з відповідними висновками, тобто зовнішній вигляд оманливий) який змушував хлопців і чоловіків лизати собі ноги в прямому значенні. Тут все те саме. Що люди або їхні діти користуються службовим становищем (чого тільки варта остання арка з Міябі Аїдзавой і розкритою до кінця історії з її затравкою) і роблять багато гидоти/пакості тому що можуть (це явно не тема для комедії, хоча вони в будь-якому з жанрів можуть зробити все що завгодно, з одного боку добре дивувати, так і люто розчаровувати), не рахуючи інших за людей, а себе господарями життя (тема три рази точно піднімалася + не рахуючи еліт які покривають свої дупи).Також і батьки добре і в усьому потурають своїм дітям, що ті перетворюються на розпещених принцес чи принців + тут згадав першу серію Магазина Жахів, вельми в тему буде.

Прода.

Спойлери.

Діалоги.

Вони нормальні. Є правда чимало і вдалих випадів, але в цілому балаканина простих людей і школоти. Нехай і зустрічаються серед них генії із відповідним складом розуму, контекстом/наповненням діалогів. На практиці та прикладі - ось найвдаліші випади:

"Зайвої їжі не буває"

"Не можна повернуться в минуле, яким би воно чудовим не було. Все залишилося в минулому його не повернути"

"Якщо хочеш зробити добре, зроби - це сам" - За 10 років до того, як це стало мейнстрімом.

Хороша фраза від фізрука:
"Нехай робить тіло, а не мозок"

"Між щастям та саморуйнуванням є тонка грань. - Це теж саме, що носити піджак під яким нічого немає"

"Ми всі люди, ми всі можемо помилятися. Якщо про це постійно думати, то неможливо рухатися вперед"

"Спогади не зникнуть - адже це не зарплата"

Гумор.

Є чимала кількість цікавих обломів, чого тільки перша серія варта. Проте гумор найчастіше - легкий, брудний, чорний, вульгарний, але він у тему, крім кучі стьоба і легіонів іспанського сорому. Що вони кажуть, так поводяться й роблять щось, а соромно мені. Щоправда, є реально хороші моменти з тими ж м'ясними колобками та фіналом цієї історії. Угарно і життєво. Проте сильний контраст між вдалими та невдалими моментами, як серйозним контекстом, так і трешовим (іспанський сором, від слів та поведінки) – це все створює не добрий контраст у цьому сенсі.

Теми (або моменти, які мене зацікавили)

Їхня дофіга, трапляється місцями навіть так, що в одній історії піднімається з 2 до 3-4 тем, хоча деякі стають ясними (розкриваються) лише в продовженні. Найперші з них - це звичайно віра в себе і пошук себе в цьому житті (хоча часом і били за самовпевненістю, були неабиякі моменти з вихованням, ставили дружбу під питання/сумнів, чого тільки коштували чутки і плітки, були ще доноси і наклепи). Подано було якщо правильно пам'ятаю – непогано. Просто в даний час це все настільки все затерли... Все ж таки деякі теми змогли здивувати, хоч про цькування/буллінг у школах і знущаннях часто говориться (тут аж до суїциду, нехай у "Сігофумі: Листи з того світу" приблизно в таких же тонах все подавалося), але в основному за кадром, як це було у Aobuta з Каеде Адзусагава.