Щодо вашого питання про те, що таке сюжет. Я не заперечую наявності сюжетних ліній у «Відступнику».



Ви кажете, що Перлина «інтегрована в сюжет». Так, але й Пляшечка Хань Лі так само інтегрована в економіку та його стратегію виживання з перших же розділів. Відмінність лише в тому, який інструментарій вам особисто більше імпонує.

Розвиток Домену чи усвідомлення концепцій життя/смерті — це чудовий лор і правила системи культивації . Але коли автор витрачає десятки сторінок на опис того, як циркулює енергія в меридіанах — це технічний опис процесу (гринд), а не рух історії вперед. Сюжет — це те, ЩО герой робить зі своїм Доменом у взаємодії з іншими, а не те, ЯК довго він його синтезує.

Ми просто дивимося на твори під різними кутами. Вас захоплює філософія культивації та розширення масштабів всесвіту Ван Ліня. Я ж оцінюю структурну цілісність, темп оповіді (пейсинг) та логіку сценарних рішень, де постійна ескалація сили і штучна драма не є єдиним рушієм.

Ztracer,
Так, в усіх новелах про культивацію є подібний "чіт-код", я й не сперичаюся. Я про те, що мало в якій цей елемент інтегровано в сюжет, як тут - чому це подвійні стандарти? Що до кривлянь, я мав на увазі якраз це аніме, тобто "Безсмертний відступник", якраз тут це не доречно абсолютно, я його навряд далі 30 серії дивитися буду, бо це ображає мою пам'ять про непогану книгу. А в "Вічній волі" якраз все подбіне доречно, бо там так СЮЖЕТ побудовно, на гуморі в багато чому. Хоча й не пригадую, щоб там хтось кривлявся, ніби не домалювали в аніме подібних ідіотів. Просто мені деякі моменти не сподобалися, хоча це єдина книга Ер Гена, яку я дочитав до кінця. ))
Я одного не розумію, що ви в цьому аніме/новелі вважаєте сюжетом? Зрозумів, що у вас це поняття явно зовсім не сходиться з моїм, але то таке. За вашою логікою: те, що Ван Лінь прийшов саме до ТАКОГО першого домену, а далі до настпуних, на своєму шляху - це просто прокачка, тобто те, що автор глибого пов'язав ВЕСЬ сюжет з прокачкою та філософіією ГГ - цього ви не помітили, бо це що? ПРОСТО прокачка? Те, що автор додав не просто "стартовий бонус", а ключовий предмет у всій цій печері - це теж залишаємо за дужками - не важлива штука, можна забутися, що воно є. Може "100 річний сон" теж не продовження сюжету, а просто "прокачка"? Тобто виходить Тянь Юньзи - це теж просто елемент "прокачки"? ))) А, ні, це "розширення всесвіту", бо для вас же причинно-наслідкові зв'язки, які тягнуться мало не з самого початку - це не елементи сюжету, а або прокачка, або розширення всесвіту чи світобудови.

Ви демонструєте дуже цікаві подвійні стандарти. Чому Пляшечка Хань Лі для вас — це «чіт-код», а Перлина Ван Ліня — «глибоко продуманий рушій сюжету»? Структурно це абсолютно однаковий троп — стартова імба (як кристал Сюй Цина, перлина отрути Юнь Че, кам'яний талісман та небесний демонічний соболь Лінь Дуна чи кільце Сяо Яня), яка слугує милицею для старту історії. Це не сюжет, це інструмент.

Щодо Домену — ви знову плутаєте сценарну глибину з механікою прокачки. Те, як персонаж вивчає техніку, розширює Домен чи переходить на новий рівень культивації — це не сюжетна арка. Це технічний філер, опис гринду. Сюжет — це моральні вибори, соціальні конфлікти та зміна балансу сил у світі, а не 30 розділів роздумів героя про природу свого Домену.

І щодо «кривлянь» у Вічній Волі: так, старт комедійний. Але саме контраст між дуркуватим початком та подальшою жорстокою драмою робить еволюцію Бай Сяочуня справжньою. А коли герой 100% часу «несе тягар минулого» і всіх вирізає з кам'яним обличчям — це просто еджлордство, а не складна філософія.

Ztracer,
Я з вами, в принципі, багато в чому погоджуюся по аніме, але все ж не можу якось охарактеризувати саме його, бо воно мені банально не подобається (я зачепився тільки за ваші слова, що в ньому немає сюжета після 30 серії). Ці постійні кривляння - це зовсім не те, про що писав Ер Ген, ця адаптація, як і решта (Вічна Воля, хоча там трішки краще), були з самого початку провальними, суто для мене. А от "Шлях" набагато вдаліше зрежисували, в цьому плані. Хоча сюжетно мені все ж набагато більше сподобалися книги Ер Гена, та й філософія там набагто глибша. У Ван Юя вона взагалі відсутня, ГГ трішки відрефлексував якісь переживання стосовно шляху культиваторів ще на початку твору та й досить - далі можна поназбирати ще пасій, ніяк цей напрямок взагалі не розвивати, просто ізрідка згадувати про Наньгун Вань... Натомусть Ван Лінь постійно несе в собі тягар минулого, автор постійно тягне на емоцію різними алюзіями на реальне життя, які ілюструються в процесі подорожі ГГ. Читача змушують задумуватися й переосмислювати багато чого.

Те, що ви описали про сюжет, це трішки обрубане поняття, треба додати: це послідовність подій пов'язаних причинно-наслідковими зв'язками. У Ер Гена ці зв'язки дуже продумані й тягнуться із самого початку. Хоча б взяти Перлину, що кидає виклик небесам - артефакт закладений на початку, як рушій всього сюжету. Якщо ж взяти Пляшку Хан Лі, то це просто чіт код, який є, й тільки в самому кінці нам розповідають, що це й нащо (я зараз в процесі читання продовження - "Immortal Realm", тому може там щось змінеться, але 3.5к+ розділів у підсумку! Це ж капець...).

Ви або не читали ці новели, або чомусь не зрозуміли про що вони, й прирівнювати те, як Ван Лінь пізнає та сприймає світ, як отримує свій перший Домен, а потім його розвиває, до "структурно примітивніше" й "немає сюжету"... це жах, я не знаю, як так можна сприймати цю новелу. Таке відчутя, що крім бойових сцен ви нічого більше не читали.

P.S.: Про "в культивації немає сюжету" - це я перебільшив.

Здається, ви плутаєте поняття сюжету та світобудови (лору). Те, що Ван Лінь дізнається про "печеру безсмертного" чи "другу сходинку" — це розширення масштабів всесвіту. Це крутий лор, але це не рушій сюжету. Сюжет — це послідовність подій, конфліктів і рішень персонажів.
У «Подорожі до безсмертя» сюжет будується на політичних інтригах сект та виживанні за рахунок інтелекту. Рішення Хань Лі не лізти на рожон і прораховувати ризики — це і є продуманий тактичний розвиток. Натомість у «Відступнику» динаміка часто зводиться до ескалації: Ван Лінь йде напролом, знищує ворогів, дивом виживає, і цикл повторюється. Це емоційно, але структурно — примітивніше.
Щодо того, чому «Вічна Воля» або «Поза Межами Часу» сценарно кращі: у них є грамотний пейсинг і розвиток героїв. Вони уникають хвороби зібганих і поспішних фіналів, пропонуючи філософію і послідовну історію, а не просто нескінченний гринд рангів.

Нагромадження незрозумілих просторів і абстрактних всесвітів, де глядач взагалі не орієнтується — це не показник геніального сюжету чи глибокого лору. Це банальна лінь автора (а в дунхуа — ще й економія бюджету на фонах). Глядачеві потрібен світ, у який він може повірити, де є чіткі правила. А коли герой постійно провалюється в черговий абстрактний вимір без зрозумілої фізики та географії — це просто красива ширма, за якою ховається відсутність реальної сценарної роботи.

P.S: «Відступник» — це одна з його перших великих робіт, яка принесла Ер Гену популярність. Тоді він ще тільки формував свій стиль, тому твір вийшов досить нерівним, з купою ескалації та нескінченної прокачки. До моменту написання «Вічної Волі» та «Поза Межами Часу» він як автор помітно виріс, навчився структурувати історію, тримати інтригу і прописувати багатогранні конфлікти.

Ztracer, до речі, які ще інтриги сект в "Подорож до безсмертя"? Початковий світ в якому починає свій шлях ГГ - це таке ніщо, що навіть не варте згадки. Та й загалом у всіх культиваційних  А що до тактики Хан Лі, та його ставлення до світу, то це легко можна охарактерезувати кількома словами - "не лізу, якщо є ризик", "втручаюся тільки коли є зиск та вистачає сил". У Ван Ліня так не виходить на протязі всього шляху, й він постійно на межі смерті. Хоча саме цю новелу ("Безсмертний Відступник") я згадав тоді, коли почав дивитися (саме дивитися аніме, а не читати, бо читати почав вже після того як серій 60 аніме глянув) "Подорож до безсмертя", бо ну дуже схожі персонажі й філософія світу, й це по при те, що я читав "відступника" років 6 тому, вже багато що забулося, але одразу провилися паралелі з "подорожжю".

Ztracer, тоді взагалі не розумію як ви могли пропустити сюжет. Ще й порівнявши з "Подорож до безсмертя", адже ЕрГен брав натхнення саме з цього твору, й вийшло у нього дуже добре. Знову ж таки, я зараз про новелу, бо в аніме багато що порізали, як я вже писав. Дочитую зараз "подорож", якщо брати загальний сюжет, то він там якраз повністю відсутній, на противагу "святого", де він розкривається шар за шаром і є надзвичайно продуманим. ДАЛІ СПОЙЛЕРИ: По моєму він там починається якраз після того, як Ван Лін дізнається про так звану "другу сходинку" в культивації, а потім і наступні. Але основне, це коли починаютсья "вкиди" про семиколірного безсмертного та те, що весь світ в якому його "всесвіт" перебуває - це так звана "печера безсмертного".
Що до "Вічна воля" (це ще один твір ЕрГена, якщо що), то воно мальоване і це дуже добре. Чому було б не зробити так само й для цієї адаптації - не зрозуміло, бо мальоване аніме завжди буде кращим, на мою суб'єктивну думку - особливо для культивації.
"Бойовий континент" я хоч і подивився, але яка ще "класика", в якому місці? Як можна називати класикою зовсім інший жанр? "Безсмертний відступник" та подібні книги/аніме - це Сянься (Xianxia), а "Бойовий континент" - це суміш західного фентезі та культивації - Сюаньхуань (Xuanhuan). Чи ви мали на увазі чисто сюжетно "класика"? Ну так в сянься класикою є якраз те, що ми бачимо у цьому аніме, якщо що.
P.S.: До речі, у ЕрГена 4 новели (наче поки 4), які по суті дотичні одна до одної не тільки світобудовою та схожими шляхами культивації, а й перетинаються в деяких місцях.

Насправді, прирівнювати всю культивацію (сянься/сюаньхуань) суто до безглуздого «грінду рангів» — це все одно що сказати, ніби в хорорах немає сюжету, бо там тільки лякають, а в комедіях — бо там лише жартують. Прокачка ГГ — це першочерговий двигун жанру, його скелет, але м'ясо на ньому (сюжет, лор, інтриги, взаємодія персонажів) буває надзвичайно глибоким.
Є купа тайтлів із чудовим, продуманим сюжетом, які виходять далеко за рамки «прокачався — переміг ворога — повторив»:

«Подорож до безсмертя» — де кожна битва — це тактична шахова партія, де ГГ виживає завдяки розуму та обережності, а світ дихає жорстоким реалізмом і складними політичними інтригами сект.
«Вічна Воля» — комедійний старт якого поступово переростає в епічну драму з глибокою філософією самопожертви, війни між сектами та дорослішання героїв.
«Бойовий Континент» — класика, яка тримається на командній роботі, стратегії, сімейних таємницях і протистоянні глобальній загрозі у вигляді Храму Бойових Духів, а не просто на індивідуальному фармі.

Так, мета жанру — це сходження героя, але шлях, яким він іде, його вибір, моральні дилеми, розкриття світу та історія — це і є повноцінний сюжет. Якщо вам траплялися лише «спідрани по культивації», то це проблема конкретних невдалих адаптацій, а не самого жанру чи першоджерел.

Що стосується того, що я щось пропустив...
Насправді, пропустити момент із появою Сфери Цзи(Межи Свідомості) мені було б фізично складно — хоча б тому, що я є перекладачем цієї дунхуа. Тож кожен кадр, кожну репліку Ван Ліня та опис цієї "сфери" я буквально пропустив крізь себе під час роботи над релізом.

Ztracer, почитайте новелу, вона цікавіше... як завжди, кника цікавіша.
Якщо ви подумали, що в китайських аніме може бути цікавий сюжет, то ні, бо майже у всіх книгах китайських про культивацію сюжет відсутній як такий - це тупо культивація. В таких новелах цікавий якраз сам "шлях" (дао) ГГ, але на жаль в цьому аніме, як і в більшості подібних, це все повирізали максимально. Показують трагедію й наслідки - все, ну й сам факт того, чому ГГ став таким, яким став, а купу різких поворотів у його житті замилюють постійним екшеном. Скоріш за все, ви взагалі пропустили момент появи Сфери Цзи, правда ж? :)
А це чи не найважливіша штука, яку Ван Лін отримав й через яку не може прогресувати звичайними шляхами, він там далі буде з цього виплутуватися такими складними шляхами, що це саме по собі стає цікаво читати.
А флосовія життя та смерті, якою наскрізь просякнута книга, тут взагалі не відслідковується, хоча я не багато серій дивився (ще давно, кацапською), тому може після 40 стало цікавеше, але з того, що бачив - це провальна адаптація в цьому плані, це скоріше схоже на якийсь екшн спідран по культивації...

Серйозно? Сюжет завершується у 70–80 серіях. Ну а насправді навіть раніше — аркою помсти... Далі йде тотальна анігіляція всього сущого без якоїсь конкретної мети. Що може бути там цікавішим? Безглузді бої заради підвищення якихось нескінченних рангів, незрозуміло з якою метою — і це топ?
Це дунхуа можна порівняти з «Пожирачем зірок». Там теж після того, як Ло Фен покинув Землю, почалося просто нескінченне прокачування заради прокачування, а земля і старі друзі перетворилися на декорації. Замість живої історії глядачеві пропонують спостерігати за симулятором прокачки персонажа в MMORPG.