3/3
Головний мінус це необхідність витратити якийсь час на занурення у світ персонажів. Мені знадобилося десь 3-4 серії щоб аніме дійсно захопило і почало працювати так, як задумувалося. До цього я кілька разів запитував себе, а чи варто переглядати далі це безсюжетне аніме? Добре, що не закинув серіал, як збирався після першої серії, бо сприйняв його вже занадто простим і не дуже цікавим. То ж перед переглядом майте мій досвід на увазі.

Ще один момент, який кидається в очі, це мовчазний старший брат родини Кошігая. Так, я розумію, що піджанр "милі дівчата роблять милі речі" зумовлює нівелювання ролі всіх значних персонажів чоловічої статі у сюжеті. Але ця поведінка дівчат, їхнє часте ігнорування хлопця, виглядає кріпово. З часом я до цього звик, але це дуже неприродно виглядало, особливо на початку.

І оскільки я вже глянув всі сезони, то зміг навіть вигадати правдоподібне пояснення, чому братик Нацу і Комі так себе веде? Окрім того, що він квінтесенція флегматика, йому банально не цікаво витрачати свій час на дитячі ігри з молодшими дівчатами. А коли він все ж бере в них участь, то концентрується на власній задачі та поринає у процес із головою... Але це все відмовки, бо насправді він потрібен щоб створювати комічні ситуації, де він провалюється під підлогу або отримує карасем по обличчю)

Також варто відмітити, що ви не знайдете в Non Non Biyori глобального сюжету або суттєвого розвитку персонажів (хоча жанр повсякденності вже мав натякнути на марність подібних сподівань. Проте, тут вистачає окремих ситуацій, з яких можна почерпнути чимало життєвих уроків. Хоча, особисто я би "нагримав" на матір Нацу, Комі і братика, за те що вона постійно гримаючи на них перетворилася на опудало, навіть не пробуючи інші методи виховання, окрім того щоб сварити за помилки. Але це теж плюс до реалізму, бо чимало таких батьків бачив у свої шкільні роки.

Спочатку я поставив двом першим сезонам Non Non Biyori 8 балів, але передивившись всі частини, впевнений що вони заслуговують на 9/10

2/3
Третій елемент, який варто відмітити це персонажі. Вони живі і реалістичні в міру обмежень, які накладає аніме. Спостерігаючи за їхніми суперечками, відкриттям чогось нового чи переживанням типового шкільного досвіду; чітко усвідомлюєш, що колись вже бачив подібні ситуації чи навіть був їхнім учасником. Так, дружба тут дещо ідеалізована, але не позбавлена і неприємних моментів: різниці в характері, сварок або невиправданих надій.

Говорячи про персонажів, неможливо оминути і головну зірку шоу Міяучі «Ренчон» Ренґе. Ця семирічна вундеркіндка в моєму уявному топі "найкращих молодшокласників в аніме" посідає заслужене 2 місце, одразу після Чійо-чан з Азуманґи Дайо (вибач, Міхама-семпай, що зарахував тебе до молодшокласників). Те, як Ренґе примудряється демонструвати завзятість, здивування і захоплення, жодного разу так і не посміхнувшись за все аніме - дійсно вражає! ЇЇ таланти до шкільного навчання та малювання кумедно балансує серйозність характеру та дитяча наївність. Словом, якщо вам сподобається ця персонажка, то майже напевно ви полюбите і це аніме.

Четверте, це робота сейю та звук загалом. За озвучення Ренге сейю Койвай Которі треба дати якусь премію і навіть не одну. Всі інші актори озвучання дуже добре підійшли своїм персонажам. Аудіальну частину доповнюють і гарно підібрана фонова музика та звуки природи.

Все це разом утворюють п'ятий елемент, який і називається іяшікей.

Іяшікей (яп. 癒し系, «щось заспокійливе») — це піджанр японської повсякденності в аніме та манзі, головна мета якого — розрадити глядача та зняти стрес. У таких творах немає різких конфліктів, лиходіїв чи напружених сюжетних поворотів.

І в Non Non Biyori це все працює, при чому не стає нудним, саме завдяки персонажам, атмосфері, чудовому малюнку та реалістичним простим ситуаціям в життя невеличкої сільської громади.

Але мінуси також присутні...

1/3
Якби хтось рік чи навіть півроку назад сказав мені, що я буду із задоволенням та непідкупним інтересом дивитися за спокійними буденними ситуаціями 4 школярок і їх дорослих сестричок; то я би в це не повірив. Але це сталося. Не з першої серії, але сталося. І зараз я спробую пояснити чому мене захопили Безтурботні часи?

Перше, з чим мабуть погодяться всі, хто перегляне бодай кілька кадрів з аніме - це малюнок. Вся ця природа, небо, сільський побут та навіть закинути будівлі неймовірно гарні! Мені було складно утриматися, щоб уникнути асоціацій із роботами студії Ghibli, KyoAni, чи CoMix Wave Films. В цьому чимала заслуга автора (чи авторки) першоджерела манґаки Atto. Але в плані анімації даються в знаки бюджетні обмеження телевізійного серіалу. Хоча інакше і бути не могло.

Друге, це затишна ідеалізована атмосфера маленького села. Тут вже я не втримався від порівняння зі своїм райцентром, в яком виріс. Бо мені він запам'ятався розбитими дорогами (які "помітили" корівки), прогнилими дерев'ними парканами, злими і незадоволеними людьми та майже щоденним (з перервою на мороз і дощ) палінням листя. І про листя я навіть не перебільшую! Якось бачив, як одна бабця ЗРИВАЛА З ДЕРЕВА ще частково зелене листя, бо їй не вистачало матеріалу для "вечірнього підпалу". Але повернемось до японської глушини.

Зрозуміло, що зображене село дещо перебільшено охайне та гарне. Ну складно сприймати серйозно, коли в селі немає магазину, де купити хліб немає, але є крамниця із солодощами. Добре, що протягом всіх сезонів нам хоча б пояснили як цукерниця взагалі виживає, маючи клієнтами кількох школярів раз на кілька днів)

В цьому плані Безтурботні часи мені нагадали гру Stardew Valley, як атмосферою, так і романтикою сільської глибинки. Хоча аніме обійшлося без містики і в цілому, за винятком кількох моментів, все ж сприймається реалістично. Я з легкістю можу уявити Асахіґаоку в реальному світі... Достатньо лише забрати із неї нерентабельну крамницю з солодощами (але саму Цукерницю не чипайте))

AV_,
Ну його зробили "вітан-няв / вітан-нявчко". Теж наче норм

Не розумію, як можна було не перекласти "nyanpasu" на щось типу "м'явтанячко" абощо

колись працював у сільській школі. жиза)))

А ні. Там тільки надписи. Шкода

Додайте, будь ласка, субтитри. На толоці вони є

Яке нудне аніме. Миленьке, але взагалі нецікаво дивитись. Думав додивлюся, я на 10 серії, але, певно, подивлюся щось инше

я звичайно розумію, що деякі діти ростуть швидко і все таке, але як в 11ти річної дівчинки може бути 3-4 розмір???