Як же я люблю це аніме. Особливо через кінець. Просто ідеально.

RarkXD,
Tutu - англійська назва для балетної пачки. Назву було б логічніше перекласти як "Принцеса в пачці" чи "Принцеса балерина" так як саме аніме базується на балеті "Лебедине озеро"

Продовження.

Підсумок.

Загалом класна штука, оцінка 8.5-9 однозначно, нехай 9 не тверда. Хоча це і "яка краса", бо моментами було нудно дивитися, та й нюансів вистачало через що часом не раз переривав перегляд (хоча як варіант мені просто вже почало набридати аніме і потрібно зробити перерву на деякий час + є що дивитися, а не можу вирішити що з цього всього вибрати = / тому напевно "Дюну" Вільнева гляну), а після складно було змусити себе дивитися, але як включав час перегляду летіло не помітно. Хех, дивна ця справа, скільки разів з таким у тих же іграх стикався і знову.

Ps

Не дуже вийшло... не зміг усе як хотів скомпонувати, та й стомився вже з телефону писати, коли картину повністю не видно, як і вади в ній.

Прода + можливо ще одна частина буде.

Кінцівка.

Продовження.

Обережно є спойлери!

Ахіро/Принцеса Тютю.

(Хороші у неї подружки були, так. Багато хто вважає це стьобом, хоча тут і сатирою пахло).

"З тебе Ахіро вийде гарний гг, з тобою глядачеві не нудьгувати."

Проста і добра дівчинка яка намагається всім безоплатно допомагати, в міру безглузда (незграбна і розсіяна) та кумедна. Найбільша з нею була велика інтрига, що буде з нею за каноном казки, якщо зізнається принцу. А вона взяла і не зізналася, лол, добрий облом, несподіваний навіть.

Принц Міфо.
(Цікаво, а персонаж Зігфрід з балету "Лебедине Озеро"- це посилання? Не рахуючи що там було дві принцеси, біла та чорна. Правда тут закінчилося все не так, нехай і "Ромео і Джульєтта" серія була в тему, так).

Як не смішно, але писати про нього в принципі практично нема про що (хоча підсумковий вибір чи його багато про нього сказав наприкінці). Спочатку він просто беземоційна лялька, але набуває особистість коли починають повертатися уламки його серця. Після того як його заразять, показується його темна сутність ззовні, хоч він і демонстрував у собі силу духу/волі. По суті про кого як спочатку думав, так все цим маршрутом і пройшло (не всі + не можна забувати, що це все-таки казка, нехай і своєрідна), хоч і були в мене думки хотілки, ось тільки мимо. Також було зрозуміло що буде якщо серце-клітину його повернути з самого початку, як і те, що в ході оповідання будуть метання викликані іншим втручанням/процесами. Хоча спочатку на деякі моменти хотів дивитися ширше на нього і щоб у даному випадку зіграв інший концепт, щоб герой насправді виявився злиденним у масці героя, типу того, що було в результаті з Харві Дентом у трилогії Нолана, ну приблизно, та й уже не важливо + у принципі результатом задоволений.

Злісний "араб" або "перс" - Факір. З ним теж було все зрозуміло практично з самого початку, що у його манірності і жорсткості були свої мотиви. Загалом непоганий персонаж і іноді дивував, але чесно – чекав від нього трохи більшого.

Дросммельмейєр.
(Мені підказали, що такий персонаж був у Лускунчику, що звичайно вже не пам'ятаю).

Забавний гад (з хорошого боку), можна сказати творець цього світу, наратор та трикстер, який ще інтриган та маніпулятор казкар ти наш. Чи не таке цікаве поєднання? Нехай і не всі з цим погодяться, але добротний гівнюк вийшов.

Можливо буде ще прода.

Продовження.

Обережно є спойлери!

Діалоги.

Вони в принципі навіть непогані, причому зовсім не дратували і по-доброму - здивували. Причому скільки ж мудрого було від Едель - це лялька яка почала відчувати почуття. Нехай це фентезі, а не фантастика, але думаю натяк зрозумілий, і на початку в кожній із серій йшов якийсь сенс. Наприклад випад Едель:

"Реальність, вона така сором'язлива. Якщо наближаєшся до неї - вона ховається, але реальність не переносить самотність. Спробуй від неї триматися подалі - вона загине за тобою."

Ну і Дросельмейєр теж багато чого хорошого говорив:

"Небезпечно це не знати свого місця"
і
"Маріонеткам найвільніше, коли ними керують"

Гумор же легкий і найчастіше в тему, часом таке теж є сенс дивитись + були присутні й обломи.

Персонажі.

Все по своєму таємничі та загадки, причому у кожного своя історія, мотив, особистість, характер та цілі. З одного боку дивишся на них і... суцільний шаблон, типу всі добрі чи ні, але потім, під кінець виявляється крім принца всі були тією чи іншою мірою можна сказати - егоїстами, чого тут тільки вартує страх невідомості і схиляться більше до до чого звик. Крім страху відпустити того, хто тобі дорогий з можливим результатом порушення статусу кво. Ну і Тютю яка хотіла за будь-яку ціну повернути серце принца (його егоїстичне спонукання, але воно зрозуміле). Якщо дивитися за персонажами...

З Ру вдалий антагоніст вийшов, від неї трагізмом і харизмою за милю несло, не рахуючи її метань, які її кидали з боку у бік. Ну і звичайно ж вона гарна, хотів би побачити її в 18 років. Загалом відразу ж було зрозуміло що "батько" її використав, та й її метання більш ніж зрозумілі і не висмоктані з пальця ("кому їй вірити" або "її ніхто" не любитиме, крім "батька", що коли трапилася альтернатива, відразу ж пелена виховання злетіла з її очей), як це буває. Теж дуже сподобалося, що її не перекинули по ходу сюжету, а закінчилося це все інакше, явно нетипово + багато в чому її заслуга. Просто до того моменту було все не на її боці і їй потрібно було зробити якийсь вчинок. І чого тільки коштувало в результаті її повне переосмислення себе, свого життя та вчинків. Це мені декого нагадало.

Продовження.

Обережно є спойлери!

Оповідання.

Відразу варто написати, що цікаво зроблено в плані вступу в серіях (можна було б після перегляду всього серіалу трохи переглянути ці моменти, щось більше розкриється? Чи буде в деякому сенсі трохи видно цілісну картину?) які були і затравками в тому сенсі, що в них відбуватиметься та по трохи розкривався лор/історію і трохи вносилася ясність у спотворену реальність через казку, яку в якому вже тайтлі розмили, що часом незрозуміло було, де казка в даному випадку, а де вигадка. Також варто написати, що лор був добре розкритий і поданий, нехай місцями потрібно було додумати щось, що добре, звичайно ж.

Сюжет.

Він не раз примудрився здивувати і був часом навіть непередбачуваний з гарною подачею, чого тут вартий момент з тим, що Креро виявилася не дочкою Великого Ворона, дуже хороший поворот, чесно не очікував і про таке навіть не думав, не розглядав такої можливості. Те саме чиїмсь нащадком насправді виявився Факір. Нехай до цього моменту можна було б пристебатися. Ну і про медальйон варто також згадати, теж гарний поворот і воля принца. Але про сюжетну інтригу останніх 3-5 серій варто написати, було дуже цікаво. Таке не часто зустрінеш і останнім часом тайтлів не набереться у цьому плані, навіть на пальцях однієї руки.

Сама історія по суті, крім іншого, розповідає про невідворотність долі (і виклик їй звичайно ж, як і подолання своїх пороків, так би мовити) та те, що є вибір (що і будуть показувати не раз герої, що все невизначено), сила волі, духу, що треба йти вперед незважаючи на труднощі і боротися. Це вже в плані аніме заїжджені речі (те, що є ще протистояння творцеві і не здивуюся, якщо з цього тайтла собі щось на озброєння взяв "Ерго Проксі", бо як мінімум три моменти сильно схожих було, але звичайно можливо і збігом. Тем не менш вплив тайтла в чомусь можливо і відчувається), тому на цей час витрачати до ладу не буду.
Але в цілому історія вміло рухається і розвивається, нехай кінець здебільшого був один (не зовсім, фінал про це тільки й кричить), але з нюансами, як не розбиті осколки серця принца. Мова про те, що на будь-які дії під час сюжету йшли протидії та наслідки. Таке рідко буває, що за деякі речі слід відповідати.

Можливо буде що продовження.

Продовження.

Музика.

Вона просто задоволення для вух, багато вдалих композицій в тему, бо багато вершків зібрано, чого тільки коштує Ерік Саті. Крім того, що подобається класична музика і тут для мене був таки клондайк цього всього. Прості приклади, "Лускунчик"(хех, трикстер з нього - творець і наратор цієї казки) та "Лебедине Озеро"(ось тут окрема історія, мені підказали напишу про це нижче) - Чайковського, Ерік Саті з його композиціями, які потім будуть вдало і атмосферно використані в "Зникненні Харухи Судзумії", опера "Кармен", "Віденський Вальс", "Марш Мендельсона" який обривався в продовженні, "Шехерезада", "Копелія" тощо.

Ледве не забув про опенінг та ендінг - вони відмінні, причому на фоні класики. Постійно слухаючи їх, отримував не аби яке задоволення, дуже лампово.

Сеттінг.

Написати, що він незвичайний - нічого не написати. По-перше, він зроблений у стилі школи-балету з усіма витікаючими (багато хто вважає цей вид спорту одним з найважчих, якщо не самим), причому приправлений класичною музикою і музикою написаною під якісь балети, нехай ніколи балетом не цікавився, але цей тайтл у плані різноманітності і чогось новенького - саме воно. Крім того, що в ньому згуртували таку кількість лампових старих (класичних?) казок Заходу, причому все на свій своєрідний манер (багато з ніг на голову перевернули), що згадав як це робив той же Сапковський у своїх творах (чого вартий його Чеширський Кіт який обкурився опіумом, а там ще були і збочені історії про Білосніжку і дворфів, не рахуючи не одну інтерпретацію про красуню і чудовисько) і вийшов цікавий антураж. Також все це добре зрежесовано і поставлено, причому варто зауважити, що, можливо, кожен танець щось у собі ніс. У тому сенсі що відповідав назві серії, історії та балету, який йому призначався. Але оскільки писав, що не знаюся на цьому, сенсу більше писати не має. У плані посилань писати сенсу немає, як свого часу це було у франшизі "Fate(!)Zero", "Ergo Proxy", "Мадока", "Євангеліон", "Монстр", "Код Гіас" і т.д., бо вони самі по собі посилання. Але два імені були дуже цікаві... Фрейя і Харон. Насправді не зрозумів до чого йому таке ім'я дали, а ось з нею все ясно.

Можливо ще буде продовження.

Можливо ще буде продовження.

Так по трохи робив неохоче замітки і їх набралося аж на 5 з половиною сторінок, що кілька разів їх переглядав, щоб зрозуміти з чого починати писати, бо все можна якось по пунктах розбити, але вступ... Почну напевно з того, що японці вкотре показують/доводять, що вміють творити в Західному колориті, не гірше самого Заходу. Правда спочатку як почав дивитися, аніме викликало суперечливі почуття, бо було багато відвертої дичини, бугага та іншої єресі (все трохи перебільшував, та й взагалі частково стебусь), але згодом твір почав набирати темп, стає серйознішим, важчим і можливо навіть трагічнішим. Тому цікавість почала зростати (чого тільки варте те, що кожна дійова особа несе в собі якусь загадку або таємницю. Крім інтриги і поворотів у плані оповідей і як все це може закінчитися), ось з якої серії не скажу, але це сталося до 10 серії. А тепер по порядку про лампову історію (яка добре і легко виглядала) принца і дівчину яка нагадувала гидке каченя і попелюшку, але ось наприкінці все вирішилося і стало на свої місця в цій казці, яка стала реальною в цій реальності, поки все не повернулося на круги своя.

Мальовка.

Вона дуже пристойна для свого часу, приємна і радувала око. Якщо чесно, то навіть коли глянув дату виходу, здивувався якогось року аніме, бо були деякі моменти чи кадри дуже високої якості, та й загалом виглядало все приємно на око та атмосферно, гарно та граціозно + архітектура відповідна. Варто відзначити момент із небесячими перетвореннями, які у свій час потролить "Kill la Kill"+ не відразу помітив що при цьому процесі Принцеса Тютю "народжувалась", як би із золотого яйця. Ще був цікавий момент, що не раз бачив, як хтось пив із чашки з помадою на губах, і вона залишалася. Хмари та туман були теж атмосферні.

Музика.

Вона просто задоволення для вух, багато вдалих композицій в тему (багато вершків зібрано, чого тільки коштує Ерік Саті),крім того, подобається класична музика і тут для мене був таки клондайк цієї всієї пишноти. Прості приклади, "Лускунчик"(хех, трикстер з нього-творець і наратор цієї казки) та "Лебедине Озеро"(ось тут окрема історія, мені підказали напишу про це нижче)Чайковського, Ерік Саті з його композиціями, які потім будуть вдало і атмосферно використані в "Зникненні Харухи Судзумії",опера "Кармен","Віденський Вальс","Марш Мендельсона" який обривався в продовженні,"Шехерезада","Копелія" тощо.

Обожнюю це аніме! *_*