Ну... В цілому слабо. У відриві від усього деякі моменти досить непогані. Мальовка піде, музика теж норм. Так мені аніме зайшло, а чи радив я дивитись? В тому випадку якщо нічого з новинок не цікавить можна спробувати

Продовження.

Загалом - це одна з найслабших манг мною прочитаних з тих, які можна всерйоз сприймати або просто залишився байдужим здебільшого (брешу, один момент під кінець дійсно краще був і краще поставлений ніж в аніме, викликав позитивні емоції, думаю зрозуміло про що мова). Хоча що очікувати про шьонена? = / А ось аніме до речі, місцями, можливо через те, що дивився свого часу - куди краще прийняв.

Ps
Про нелогічні моменти, які сильно впадали у вічі, писати не буду, не хочу і є в мене правда такі думки, що автор навмисно це все тролив або зробив навіть пародію. Хоча можливо не правий у цьому твердженні, тому...

Прода.

По персонажам до ладу й писати нічого… Юко Каное сподобалася більше ніж очікував,

Можливо ще одна частина буде.

Манга!

Обережно є спойлери!

Свого часу дивився аніме і через час хотів глянути мангу, але руки тоді не дійшли і ось узявся… І таке в мене враження, що автор цією мангою просто висміяв безліч різних кліше, штампів та умовностей з інших творів, зробивши по своєму/своєрідною пародією. Але якщо ні… то справи у цієї манге не дуже і в цілому залишився здебільшого байдужим, без негативу як такого, так і позитиву. Велика це рідкість і не можу написати, що це так добре. В іншому багато писати не буду, бо раніше вже всяку нісенітницю на цей рахунок писав, тому буду лаконічний.



Можливо буде ще продовження.

Продовження.



Підсумок.

Загалом мені зайшло, можна і 8 поставити. Правда після перегляду було таке враження... що знати не знаю навіщо це все дивився, бо й так все було зрозуміло, хоча сильні моменти та повороти доставили, як і інші дрібниці... Загалом сподобалося, хоча очікування були інші, але не розчарований + потрібно буде взяти мангу на замітку (її вже прочитав у свій час).

Прода.

Обережно є спойлери!

Символічно автор провів паралелії між нашим часом і тим, що одну дівчину ледь у жертву не принесли (нехай і з її вини) через забобонний страх, відчайдушність та страх за життя. Те саме було і 60 років тому під час епідемії, тільки там все вийшло вдало. "Люди не помічають коли вони мають вибір вірити чи ні. Навіть якщо віра чисто підсвідома, вона може сама собою народити віру в прокляття". Ось цим питанням багато хто ставив - Гоголь (у його творі, стара повірила без причини що помре, так і вийшло), Моріс Дрюон у "Залізному Королі" (тут і психіка та звичайно ж люди, ті яких не добили з тамплієрами, а вони у свою чергу стали точково мстити, всім своїм недругам) і Лавкрафт (тут на кшталт як у попередньому, але тут суто символічно був зроблений елексир безсмертя, і що одна людина мстилася роду, вбиваючи всіх його спадкоємців коли їм виповнювалося певна кількість років), але не ними єдиними були звичайно ще.

Персонажі.

Вони норм чи непогані. Причому непогана задумка, що лише кілька персонажів могло бачити Юко та її альтер-его. Через це траплялося багато кумедних ситуацій, як на початку без розкриття і з розкриттям карт. Проте смішно виглядав би хлопець (міський божевільний), який сам із собою говорив (не рахуючи іншого)... нехай зараз технології дозволяють цьому не дивуватися. По персонажам:

Почну з Юко Каное на якій і ґрунтується історія і частково задум, бо саме вона в психологічному та містичному плані не хоче збиратися в одне ціле, роблячи собі амнезію. Але в цілому персонаж симпатичний і привабливий у багатьох відносинах, не тільки в плані зовнішності, а й в інших гідних якостях, як особистість або дбайливий і милий (не зовсім) характер. Також кокетлива спокусниця і не вперше бачу як дівчина падає на хлопця (хоча... таке зустрічав перший раз аж у МХС, коли Харухи на Кьона впала, правда в ранобе такого не було. Також був момент коли Шизука Хірацука на Хіккі впала...). Взагалі забавно вона ревнувала мгг до всіх і багато чого цікавого летіло з її примітних вуст. Це не рахуючи її розвитку в три етапи, яке виглядало кумедно та цікаво.

Прода.

Обережно, спойлери.

"Прокляття не реальні... але навіть просте погане самопочуття можна вважати цим". Тут знову таки є над чим подумати, як над місцем народження і генами/родоводом, та й не варто забувати про самонавіювання чи панічні настрої з яких можна з мухи космічний корабель зробити + що по ходу твори не раз і показували у великому плані.

"Страшні історії передаються від людини до людини. У якийсь момент історія спотворилася чи була спотворена навмисно". "Загадки стають нудними коли їх розкриють, мої спогади теж стануть нудними, після того, як я їх знайду. Якщо заради них мені доведеться зруйнувати те, що у нас є зараз..."

"Не буде перебільшенням сказати, що особистість створюється спогадами з минулого. Минулий досвід змінює спосіб життя та вчинки. Що було б якщо ти зміг відкинути всі неприємні спогади про сльози та агресію?" І тут багато що згадуєш + перший образ Юко тут показовий.

Був добре поставлений момент (не раз) з тим, чому раніше люди боялися темряви, але якось у плані атмосфери було не те... хоча там ще були моменти, з сонцем яке ілюструвало надію чи просвітлення в ситуації, сніг як перешкода тощо. Тобто такі прийоми часто зустрічається, тільки на них увагу звертаєш здебільшого.

"Я – це ти... ти – це я". Не знаю чи є це посилання на "Ерго Проксі", але спочатку відразу ж почав думати про цей варіант, що у людини (одна з задумів автора Ерго Проксі) може бути дві різноспрямовані особистості. Тут вийшло приблизно те саме.

Психологія.
(де-не-де раніше заїкався, тут теж буде, нехай і не зовсім визначні моменти)

Добре показали тут на прикладі, як легко маніпулювати та посіяти зерно сумнівів у людях. Тут одразу ж у плані аніме згадуєш "Death Parade".

Було пристойно моментів зі страхом, що немає нічого страшнішого від самого страху або страху очі великі, як і в темній кімнаті кішки здаються леопардами. Наприклад:

Як знущалися з Киришито Юко, що в неї трапилася нав'язлива ідея "вбити всі страшилки". У результаті, що посіяла, то мало й не зібрала... Тут тема стада та інстинктивного тваринного страху на обличчя, практично від нього всі збожеволіли.

Символічно автор провів паралелії між нашим часом і тим, що одну дівчину ледь у жертву не принесли (нехай і з її вини) через забобонний страх, відчайдушність та страх за життя. Те саме було і 60 років тому під час епідемії, тільки там все вийшло вдало.

Прода.

Обережно є спойлери!

Музика.

Опенінг та ендінг дуже хороші, як у плані мелодій, так і в плані контексту. Сам саундтрек гарний, завжди в тему і під ситуацію, хоч би якою вона була. Йде (намагаються в) напружений момент – одна музика, йде комедія, лампова повсякденність у школі чи романтика – теж різні саунди. Коли щось іде містичне чи загадкове – то музичний супровід теж інший, під настрій. Рідко таке зустрічаєш. Потрібно буде потім весь його прослухати.

Атмосфера.

Вона різна, як і раніше, заїкався від цього в пункті музика. Сама по собі легка шкільна атмосфера, яка +/- непогана/норм (хоч і є винятки), забагато легковажності та гумору, який нехай і в тему, причому часом навіть смішний, але найчастіше він вбиває комедійними обломами саспенс або якусь загадковість яка виникає (японці дивні). Причому це почалося з самого початку, після чого ці моменти стали просто читатися, що не добре, бо пропадала інтрига, але не інтерес.

Оповідання.

Японці не були б собою, якби це не закрутили. Так трапилося з першими 3 серіями, одразу не зовсім зрозумів що за дичина, але під кінець дійшло. Не зрозуміло навіщо це потрібно, нехай і зустрічається - це все вкрай часто. Проте оповідання йшло дивно і не рівно, спочатку закрутили, а потім постійно змінювало тони з одних на інші... під силу безліч жанрів зазначених у цьому тайтлі.

Сюжет.

Він непоганий, не без цього, є гарні та сильні моменти з придатними і не завжди очевидними поворотами, як наприкінці 7 серії, причому ендінг у цьому сенсі був символічний, хто не скипав той зрозуміє в чомусь сіль, бо він був... порожній та з відповідним фіналом серії, добре подали. Причому як собі після вів Ніія після того, добре були показані його переживання в плані психіки. Ще варто відзначити те, як Ніію затягнуло в минуле, на спогад темної сторони Юко, таке можливо десь на кшталт зустрічалося, але момент реально сильний (в манзі куда краще та страшніше вийшло), причому подали його так, що мгг відчув все на своїй шиї, а не тільки на око. До речі не показали, хто стояв за зникненням дітей...

Діалоги.

Серед діалогів звичайно ж є іспанський сором, Але придатні, та й ще з нальотом психології, різних думок і міркувань - бувають, тому перший момент не настільки суттєвий. От що може бути багато хто їх називатиме псевдо - інтелектуальними, мудрими чи філософськими. Трохи вдалих випадів у плані діалогів, думок чи мегабайт навіть цитат, нехай і банальних:

Як тільки почав дивитися, не знав як поводитися по відношенню до цього твору, проте почалося все неоднозначно, а насправді смішно і багатообіцяюче. Проте спочатку все ж чекав трохи іншого, куди більше того ж саспенсу і т.д., тут же в тайтлі переважали інші речі, нехай і не без жорсткості, нехай її було замало. Загалом вийшов своєрідний вінегрет, подекуди виглядало образно і віддалено як "Дуже страшне кіно" і під кінець із розкриттям передісторії Юко припустимо перший фільм "Сайлент Хілл". Також варто написати, що подекуди була непогана постановка деяких моментів. А ось подача була різна... часом деякі моменти багато псували. Почну мабуть із жанрів, але коротко без особливої конкретики + спочатку й знати не знав, як позиціонувати стосовно цього аніме.

Як комедія та романтика, багато чого у тему та +/- непогано зроблено. Як ечі - все красиво, без надлишків, порівняно з іншими ечі. Гарем теж нічого, нехай у ньому 3 людини, 2 з них ок, але не це прийшов тут дивитися. Школа теж виглядала нормально. А ось те, що цей тайтл вказаний як детектив – здивувався. Містика відчувалася... нехай часом хотілося на це значно більше акцентів і щоб було значно серйозніше, бо рейтинг 17+. Щодо хорору чи трилера - цього тут практично не було (японці інколи вміють в інтригу, містику, загадковість чи таємничість, та й у трилер теж, але в плані хорору, ще жодного тямущого твору не бачив, крім того що окремих моментів), а вже комедія взагалі це множила на нуль. Хоча вдалі моменти були, хоч вони майже нічим не закінчилися, що крім передісторії Юко. До речі, а ось у плані психології, цей аспект ніде не був зазначений, адже його вистачало, причому різні моменти зустрічалися від пересічних до придатних. Чого ось тільки варті моменти із самонавіюванням і того, що люди надто багато собі уявляють і що з цього може вийде.

Мальовка.

Вона пристойна і приємна на око, безліч деталей скрупульозно промальовані, причому якісь зустрічаються фони і кадри, гарно. Також гарний дизайн персонажів, як і багатьох інших дрібниць, що приємно і впадає у вічі. Ну фансервіс теж кермує, не без цього.

По своєму цікавий зі своїми плюсами та мінусами, але загалом суперечливий твір, який не відповідає своїм жанрам. Багато у чому його затягли персонажі. "Дві сестри". Також варто що з мангою непогано відрізняється, де-не-де режисери в аніме краще постаралися (зв'язали чгг і Юко чимось), а подекуди зробили гірше. У манзі аналогічна ситуація, але подекуди логічніше (добре поставили смерть Юко, причому зі зрадою і жорстокий момент, коли в аніме піднімали планку, а вийшов пшик, як у принципі – звичайна справа). Щоправда м'яка цундере, яка затягла місцями серіал - була +/- ніякою у манзі, коли Юко Каное була в манзі, куди краще. Останній момент, в аніме був придатний саундтрек із класними, чудовими опенінгами та ендінгами.