Да канеш були такі сподівання на цей тайтл... Щось незвичайне інтелектуальне без фансерісу з кроличками. На виході перенасичені схожими персонажами з псевдоглубиною та незрозумілими деталями, котрих тут 50% сюжету/світобудови. Дуже важко все звести до купи.

Psyhoza,
Справді, сперечатися нема сенсу, бо для мене головне в цій фразі: "...це не я, а гра вбила...правила такі, що треба когось вбити...тому я не відчуваю провину...", ну хіба по хвилині на кожну згадати, щоб задовольнити своє почуття провини, навіть нагадування пищить, коли вже досить. Більшість описаних проблем не видаються такими, що варто за них вмирати чи вбивати, частина учасників добровільно розпочинає цю завбаку і, зрештою, тим дівчатам, що йдуть повторно, йдеться зовсім не про гроші, тому й вражає легкість, з якою вони переступають через інших і спиймають жахливі речі, що відбуваються на майданчиках. "Правильне питання тут: чи варто взагалі грати в ці ігри?" - моя відповідь: зовсім не варто, проте персонажки дають іншу.
А про графіку - це точно не про бюджет: на фоні промальованих до найдрібнішіх деталей інтер'єрах порожні обличчя виглядають зовсім непривабливо, навіть не здивуюся, якщо на стінах відображені реальні твори мистецтва; у інших моментах чути звуки емоцій, проте на лицях чи в русі цього не видно - дійові особи стоять як вкопані та кліпають очима; вирази на обличчях вбивць і жертв практично завжди однакові, без жодної зморшки та закритим ротом... Тому вважаю це задумом режисера і його спробою вразити різкими змінами візуальних планів чи обрізаних кадрів, але виглядає це занадто штучно і манірно, надмірно вибагливо та розтягнуто, як на мене. Можливо, з цього матеріалу вийшов би цілком непоганий фільм десь так на півтори години, якби зробити сюжет динамічнішим та позбутися того всього марного символізму, проте обговорювати далі бажання нема, бо цей серіал вже "є як є".

TrIgeR_256, дякую за відповідь! Сперечатися про смаки річ безперспективна, але пару моментів прокоментую



Ну там же не так було) Там було "я вб'ю ту, що була ближчою, бо всі їхні життя мають цінність". Патовість ситуації ще в тому, що якби Юкі натомість вбила когось із парочки закоханих, то інша стала б її ворогом і так само була нещасною. Юкі відчуває себе порожньою, тому для неї життя кожної дівчини має цінність. Її мета, це не її бажання а свого роду данина шани своїй наставниці. Як порожня істота, що живе у світі смертельних ігор, Юкі наповнюється історіями дівчат, яких там зустріла і розуміє що кожна з них має свої причини задля чого жити та ризикувати. Момент, коли вона будучі на межі смерті, пробуджує тваринний інстинкт виживання є переламним для її світосприйняття. І всі ці смерті потім відгукуються у вигляді ПТСР. Правильне питання тут: чи варто взагалі грати в ці ігри?


Не певен, що в цей елемент вкладався такий символізм
Насправді існує банальна причина і це економія бюджету. В багатьох тайтлах персонажам на дальньому плані не промальовують обличчя через економію. Тут це робили просто під час загальних кадрів. 

Цікаво. Я майже завжди з твоїми лаконічними і влучними характеристиками тайтлів погоджуюсь. А тут мої враження склалися діаметрально протилежними/

Напевно, жах буває різним, для мене він у словах: "Мені шкода, що я вбила когось, хто просто опинився поряд, не було різниці кого, але це не я - це гра, тому побавлюся ще разів так зо 70". Та й часто замість облич у більшості просто плями, аби, можливо, легше було знищувати ці "створіння", і це на противагу крупним планам беземоційних лиць кількох персонажок-підлітків, які мали би передавати їх психологічну напругу та розуміння значимості людського життя перед таким нелегким кроком як позбавлення життя - такий графічний прийом від "майстерного" режисера мене також тільки жахає...
Тому й склалося враження, що "гра" відбувається не з живими людьми (гарна заключна сцена), цей проект не є поганим, але й захоплюючим його не назву - надто претензійно.

Подивився першу серію , впадання дуже сильні Візуальний стиль , кадри й музика бомбезно 
Розумію що це лише тому що такі суб'єктивні речі як стиль і сетиннг історії по типу пили мені зайшли
Спойлери до 1 серії 

Анонсовано повнометражний фільм продовження про 44 гру Юкі. Вийде він 10 липня 2026, а отже його робили паралельно серіалу та сама команда (що мене дуже тішить). Бо, судячи з прийому і оцінкам на аніме сайтах, я вже не очікував побачити якесь продовження...


P.S. 666 коментар ;)

Ееее, що? Мені здалося, що кінцівка життєствердне, але потім виявилося, що вона дивна..... мммм, смачно, класичне ультранасильство. Картинка цікава, дещо своєрідна, але загалом візуальна розвага, бо мені здавалося, що в кінці має бути якесь трішки Вау, а насправді щось доволі стрьомне - накшталт твердження "психопати серед нас"?
Я от Гносію додивився і ще на останній епізод digital circus залип(топто пірнув З головою у кролячу нору теорій), то там справді якесь Вау, а тут навіть не очікування другого сезону, а просто щось дивне, плак

Хвала ВЕЛИЧНОМУ пану Стейлеру! Дякую!

Найбільші плюси Shiboyugi це головна героїня Юкі (її "багатошаровість", яка розкривається протягом серій) і режисура Соти Уено. Так, його стиль ще потребує полірування і більшого бюджету; балансування між дією та естетикою сцени. Як порахував в коментарях ExCommissar "1 кадр в 42 секунди" - це занадто навіть для мене. Тому деякі моменти відчувалися просто марно затягнутими (особливо помітно в 5 серії). Тож враховуйте це до перегляду.

Прикро, що автори в черговий раз самообмежуються обираючи фансервіс із дівчатками в костюмі кроличок, замість більшої варіативності із залученням персонажів різного віку та статі. При бажанні можна сприймати це як метакоментар, бо ми також виступаємо глядачами цього шоу... І продовжуємо його дивитися. Але мені не хочеться тут займатися софістикою.

Відмічу, що цензура органічно вписана в лор світу. Але така кількість умовностей, пов'язаних із медициною та самим фактом наявності подібних шоу, все ж б'є по сприйняттю. Поламана хронологія в найкращій сцені останньої серії теж грає в мінус загальному враженню. 

Дещо авансом і з заплющенням очей на згадані недоліки 8,5/10

Цікаво було би обговорити деякі моменти, але все одно цього не станеться, тому просто опишу кілька спостережень.

Дивно, але більше ніхто в коментарях не відмітив режисуру. Розумію, вона як і стилістика (яка, виглядала би інакше при більшому бюджеті) може не подобатися, але не звернути на неї увагу... Давати прогнози річ невдячна, але думаю що багато хто, кому не сподобалася статистика будуть вихваляти майбутні роботи режисера, якщо він отримає нормальний бюджет та якісне першоджерело для адаптації. Потенціал Соти Уено очевидний.


Не з метою доколупатися, просто цікаво зрозуміти точку зору: чому спроби передати психологічну напруженість і різні моральні принципи були жахливими? Що саме не так?

Михаил Кулишов, про таймлайн з кроликами