Лише половину глянув.

1) Даж не знаючи хто режисер - просто по кадрам зрозумів що режисер той же що і в "Вовчі діти: Аме і Юкі". Схоже волосся, схожі кадри з дітьми. Надзвичайно сильно відчувається його стиль.
2) Режисерська робота значно слабша аніж в "Аме і Юкі". Нажаль.

Мене особисто не торкнуло взагалі. Відчувається багато штучності в тому що відбувається на екрані. Героям співпереживати не вдається в принципі. Якісь логічні діри з приводу отримання ран в віртуальному світі і надуманих переживань з приводу цих віртуальних ран, безглузда система модерування віртуального світу, місцями якісь примітивні алогічні діалоги. Все це якось на стільки викликає відразу в мене, як в дорослого глядача, що дивитися далі не те що би хочеться. Тим паче мені - людині зі сфери ІТ це дивитися місцями важко. Але додивлюсь, з надією що режисер не зовсім двинувся на старості літ.

Дітлахам менше 20 рочків майже напевне зайде. Особливо жіночій аудиторії.

Більш старшому поколінню або більш перебірливому в плані якості сюжету та режисури - майже напевне не зайде. Замість перегляду цього ліпше ще раз переглянути "Аме і Юкі", якщо чесно) Там повний порядок і все на дуже високому рівні.

А в цілому цей мувік виглядає як японська копія на "Красуня та чудовисько" де неприступне чудовисько замінене на неприступного віртуального дракона. І де дівчинка бореться з його закритістю що б увійти йому в довіру і розкрити його серце. Імхо - навіть оригінал не те що би гарна історія. Та ще й по своїй суті формує доволі деструктивні паттерни поведінки в молодих дівчаток що потім можуть ламати їм життя) Але, все таки, історія має право на існування.