Перебільшені очікування перед переглядом. Хотів подивитися історію про небезпечний шлях крізь десятики а то й сотні кілометрів печер, гротів та катакомб. З розкритям минулого їх світу через ті місяця в яких вони буватимуть та людей яких вони зустрінуть. Покрайній мірі, більш якісно ніж це реалізували. Хотів побачити світ який на межі гибелі, кричить в агонії. Де за фігову пляшку води починається бій не на життя, а до смерті.
Мемемпу. Як же вона бісить. Хочеться щоб на неї впала каменюка. Та й якщо чесно. Як на мене, без неї ця історія не втратить ніц нічого. Просто була б інша причина чи мета для подорожі. Ґаґамба набагато цікавіший персонаж. Йому навіть хочеться співпереживати.
А от що мені сподобалося так це стиль млюнку та графіка. Саме тому я і додивився все це до кінця. Перша і друга серії це були просто насолода для моїх очей. Все на своїх місцях тут і неонові вивіски і кабіни мехів з кучою кнопок тумблерів та екранів. А момент який став переломним і змусив Ґаґамбера погодитися на авантюру доньки шикарний. Я його не очікував. Не хочу спойлерить цей момент бо в серіалі цікавого як на мене не так і багато.
Так що в нас в кінці? Відносно весела та райдужна історія яку краще не дивитися зі серйозним фейсом. В результаті якщо бажаєте переглянути відносно веселу не напряжну історією з гарною картинкою, то це аніме для вас. Хоча б перші дві серії. А там далі думайте, чи хочете дивитися далі чи ні. 
P.S. Хтось зрозумів, що то за веселкові діти і чому терористи хочуть їх вбити? І що то за терористи? Які їх цілі? І чому Мемемпу до батька постійно на ім'я звертається. 12 серію в розрахунок не беремо. Мемемпу до подій 12 серії не знала.