Цей твір мене вразив, тому після перегляду дуже хочеться висловитись. Коментар виключно про враження і пережиті емоції, жодної об'єктивності. Можливі СПОЙЛЕРИ, тому самі вирішуйте чи читати.

Підліток в мені точно не помер і я вдячний, що ця анімка це підтвердила. Був і біль у грудях від хвилювання і, місцями, суму. Сльози від зворушення теж навертались. Багато чистих, простих і наївних емоцій. Вболівав і хвилювався, щоб серце Койокі не розбилось, в моменті вже відчувалось наче моє трісне. Зате стільки радості від того поцілунку, ніч, ліс - неймовірно прекрасно, юність.

Якось було я закрив серце і живу як наче з імітацією відкритого. Тут же ж на контрасті зміг відчути. І сам собі побажав з цим почати розбиратись. Бо творити без серця хоч і можна, але якось відчувається, що це не те. А на це все наштовхнули рядки з пісні того ж Койокі. Вдячний за це.

Вкінці бальзаму на серце налили, от вміють японці. Мій внутрішній наївний мрійник залишився щасливим.

Ну і так, ще одним ефектом є те, що знову хочеться повернутись до гітари. Мабуть прийдеться полазити по олх.

Всім миру, добра і любові!

Мабуть в 2004 році темп оповідання був нормальний, але в 2025 році виглядає вже ну дуууже затягнуто. Можна легко дивитись на швидкості 1.5 (окрім музики, звісно) і нічого не втратити.

Сюжет наче і непоганий в цілому, але йде нерівно - то стоп-кадри по 15 секунд, то хлоп - затемнення - і декілька місяців часу пропущено. Умовності часто ріжуть око - смішно як дівчата одна за одною западають на головного героя з харизмою та емоційним діапазоном кабачка. Ще смішніше - коли він (дуже посередньо) співає або грає на гітарі, і всі кругом аж непритомніють від того який він нібито неймовірний талант.

Загалом дивитись було відверто нудно, але зпишемо це на стариганське буркотіння, важко вже співчувати переживанням і поведінці 14-річних )

обожнюю. В якомуж році я переглянув вперше )

Аж захотілося Bochi the Rock передивитися

Не дарма, як шукав інформацію, нічого не знайшов на цей випадок, тому і не написав, що це точно, а тепер знаємо як воно є насправді. Але про щось таке у свій час спілкувалися (18-19 рік) або щось сильно наплутав. Ладно, шукати у чому там суть була, вже не буду (Метла), бо явний косяк. І добре що тут написав про це... наплутав про все яку свій час про перший Fallout=/

Yandere-kun, Звичайно помиляєтеся, heavy metal вже існував до початку виступів Фредді і створення Queen (1971), навіть непогано собі почувався, більшість елементів цього жанру мали багато виконавців ще з початку 60-х, оскільки доєднали до "легшої" рок-музики з "важчим" блюзом (навіть Beatles це робили і особливо - The Yardbirds), проте фактичними "засновниками" heavy and hard metal вважають Black Sabbath, Deep Purple та Led Zeppelin (усі з 1968).
Прошу не вводити в оману чиїмись необґрунтованими здогадками...

Доречі, забув написати у свій час. Тут ще варто відзначити один цікавий момент, якщо не помиляюся саме Фредді Мерк'юрі вперше заспівав в жанрі хеві метал (а Адріано Челентано вперше виконав у свій час реп і чорношкірі визнали його за свого та понеслося), що не раз відзначала група "Metallica" на своїх концертах. Тут же його теж неспроста постійно показували в різних вставках, якщо на даний момент вірно пам'ятаю.

Прода.

Мінуси.

Варто відразу ж відзначити, що дещо вище вже мимохіть писав і в основному вони не критичні, нехай без них була б максимальна оцінка.

- Звичайно ж перший помітний - це затягнутість, яку змінює інша крайність - розповідь часом летить і деякі моменти вийшли зім'ятими, а місцями навіть із сумбуром, хоча все ж таки зроблено хорошо. Можливо першоджерело більш об'ємне і таким чином автори деякі події зробили нашвидкуруч. Інша справа затягнутість...

- місцями легковажність, наївність, кривляння, крінж та неабияка (?) казковість приносили невеликий дискомфорт. Як і той момент, що на початку майже (?) кожної серії був повтор із попередньою. Навіщо?

- Ця проблема, частий гість багатьох аніме. Персонажі іноді (?) поводяться як діти (?) і так раз у раз, що часом викликає ефект "фейспалм". Набридло як часто ходять навкруги, висмоктуючи з пальця космічний корабель і таким чином автори затягують час. Інша справа, деякі проблеми і конфлікти в першоджерелі могли бути більшими, а в аніме перенесли і подали лише таким чином. Хто знає.

– Ну і останній момент, елементи шьонена. Нехай тут є й деякі плюси, з іншого боку, сумно, що далеко не перший твір йде саме ось у такій "обробці". Ладна.

На цьому досить і не думав, що знову стільки вийде, але воно того коштувало, як і сам перегляд цього добротного, +/- класного серіалу.

Спойлери.

Прода (ще йдуть персонажі).

Інша справа тут усяка шпана та інші покидьки, яким автори, як люблять це японці – присобачили подвійне дно. Типу, звичайно ж усе тут +/- неоднозначно. Бити за просто так або за своїм бажанням (часто) натовпом, шантажувати, займаються здирництвом, робити зі школярів шісток і т.д. Продовжувати цей аспект не дуже хочеться, чого тільки вже не бачив=/ Тут явно не гірша ситуація і начебто на емоції з їх участю не тиснули.

Кінцівка.

Останній їхній концерт гарний, але викликав суперечливі враження, можливо через свою казковість... не знаю. Але напишу, як свого часу писав про одну історію в "Онідзуку": "Це мрія Нагато".

Ну і в самому кінці вони полетіли в Америку в турне свого гурту, як це вдало проспойєрив "уважному" глядачеві опенінг. Скільки таких персонажів уже було, хто укочував до Америки... Онідзука в аніме, Сакамото та Марі Куріхара не дадуть обдурити і напевно навіть схвалять такий їхній вибір.

"Дрібниці."

- Діалоги норм і часто у справі + вистачає різного роду цитат: 1. Чим сильніша людина на вигляд, тим слабше у середині. 2. Життя тобі неналежить, якщо ти живеш за стандартами інших. Цитат ще вистачало, просто до ладу не записував, хоча... таке як їх більше було, мда=/

- Гумору не так уже й багато, але зустрічався як нормальний, так і непоганий. Кринжа, до речі, було не так багато, але він був, як і моменти з ефектом "фейспалм", нажаль.

- Романтикою не зловживали та не зіпсували нею цілісну картину. Сама собою вона нормальна і водночас +/- звичайна. Кумедний тут ще момент був, що дівчата без участі хлопця, який у черговий раз на все "забив" - вирішили все між собою, "символічно". Ну ще несподіваний момент був першим з поцілунком і після концерту, хоча подекуди/часто вони ходили навкруги по всякій фігні=/ нехай загалом їхня романтична лінія нормально розвивалася.

- Шкільний сеттинг був нормально поданий. Подій та різних занять, пригод у школі у школярів вистачало і їх часто непогано було дивитися. Цим теж не зловживали, а показували, що крім їхнього "хобі" було ще навчання, інші старання, у спорті теж важливі/потрібні тощо.

Можливо ще буде.

Прода.

Спойлери.

Мальовка. Вона залишила подвійні враження. З одного боку вона у принципі норм або навіть непогана і чимось цікава (Madhouse робили) + дизайни персонажів різноманітні і мають свої відмінні риси і нормальні пропорції, а також тут немає чібі (як же тааак!!!???=/),що прям "моветон",нехай персонажі часом і кривляються. З іншого боку, були в мальовці і помітні (часті? Не скажу) просідання,ну хоч не рівня "7 Самураїв" + там ще цілісність оповідання постраждала. Сюжет. Після дуже придатного початку, були гойдалки до 10 серії, благо що все в основному розхиталося, фух. У будь-якому випадку сюжет є і в ньому присутні причини та наслідки. Є інтерес, але немає інтриги з банальних причин (як це часто буває): спойлери в опенінгу, якась казковість і що надто вже легко і просто персонажі розбиралися зі своїми проблемами, якіб вони не були. Ну і не вистачало прямо якогось суперництва і конкуренції, все це йшло на задньому плані або занадто гладко, не знаю. Хоча добре, що життя йшло вперед, персонажі дорослішали в різних аспектах і деякі навіть відсіялися, як Сасакі попрощалася з Кьоном. Тематика. По-перше, як вище писав вона в першу чергу музична і з усіма витікаючими (як різні продюсери дурили молоді групи або як одним палиці в колеса ставили,а іншим сприяли їхньому успіху=/).Але не вона єдина. Тут вистачало різної гострої, актуальної, яка буде такою завжди, починаючи з сім'ї, школи, вулиці і закінчуючи дорослим життям з усіма її принадами. Ось тільки, в основному, вона вся кочує з тайтла в тайтл і т.д. Нехай цьому аніме це не закид зі зрозумілих причин, дата виходу. Правда про бізнес тут часто говорили в цинічному, прагматмчному ключі і що успіх потрібно досягати за всяку ціну... що не можна не відзначити. Нехай їхні історії показово закінчилися і... казково, хай і радий за головних героїв.

Персонажі

Вони різні та різні емоції викликають, але вони точно непогані і деякі примудрялися навіть здивувати. Дівчата які у 14 схожі на дівчат у 18 або брат який піклується про сестру, щоб вона незавагітніла і не дорікає цьому хлопцю. Мгг же, тут в основному звичайний простак і часто/буває ганчірка-кун... Моментів через які він викликав суперечливі враження вистачало, але найкласніший був, коли він довірився тому з ким змагався за дівчину (звичайно ж він його не підставив "Фейспалм"=/), вродливу Махо. Слів просто немає, останнім часом далеко не перший тайтл з такою фігнею від мгг, причому в різних сеттингах та цільовій аудиторії.