Кінець цієї історії закономірний, а ті двоє (один її шанувальник/фанат), які прийшли записати з нею інтерв'ю, у них вийшла придатна та повчальна автобіографія зі слів самої актриси. Вся історія, автор який її створив керувався лише жорстоким реалізмом, чому було зрозуміло, в яких тонах це все буде представлено і як закінчиться, причому з відповідями.
Звичайно ж, можна було піти іншим шляхом, іншою японською крайністю в хепі енди (є й інша, драма заради драми, але це не та історія), де автор просто міг усе злити заради чогось там. Але тут він витримав сам антураж і привіт схожому кінцю з «Титаніка». Можливо, наприкінці була мораль у стилі: «а на що ми витрачаємо своє життя?» Актриса Тисячоліття її витратила на свою одержимість, погоню(!), яку вона так любила, переслідуючи привид, людину, якої вже давно не було в живих. Нехай це все давало їй надію, сили в дорозі, починаннях і можливо популярність, бо люди могли перейматися її ролями, які можливо були під стать свого життя(образу), такі історії вона підбирала або це було просто все до речі прикрашене. Проте тут згадуєш через такий фінал мимоволі аніме «5 сантиметрів на секунду», в манзі начебто трохи інший фінал був, але мораль…

до речі, кожна важлива подія, якщо правильно пам'ятаю, супроводжують землетруси, тієї чи іншої магнітуди, починаючи з її народження до кінця життя). Дівчина випадково зустрічає одного хлопця, художника-дисидента у 30-ті роки XX століття(він намалює її портрет і дасть знаменний ключ), допомагає йому втекти і з першого погляду закохується (тут щось простежується спільне з фільмом «Титанік», хоча там навпаки, хлопець допоміг) і це кохання чи вірніше одержимість нею, той ідеал який сама собі вигадала-пронесе до самої смерті(теж тут згадалася одна серія з «Коломбо». Тільки там акторка була одержима своєю роботою). Перед смертю, до екс-акторки прийде документаліст, який займається дослідженням її життя, будучи в той же час затятим фанатом/шанувальником її творчості. Він віддасть ключ, який для неї дуже знаковий предмет і після неї наринуть спогади/флешбеки. Після цього подаватимуться 3 лінії: сьогодення, події з минулого та акторська кар'єра (ролі виконувала починаючи з періоду Сенгоку і закінчуючи фантастикою/футуризмом, буквально літала в космос за своєю нав'язливою ідеєю)–це все пов'язано так чи інакше з її життєвим шляхом. Буде тут пристойно символізму, філософствувань, ігор образами та метафорами. Чому не завжди буде зрозуміло, де реальність, а де вигадка у цій головоломці з психологією. Тільки ось варто відзначити, що є твори з такою ж подачею набагато складніше, куди більш закручені, тут ця справа куди м'якша і через це виглядає легко, нехай і не скрізь зрозуміло, де події були реальні, а де вигадка.