"Чоловік повинен робити своїх жінок щасливими" - як він це сказав в множині... Спортсмен, зрада та жінка фанатка, що ревнує його до його дружини, не хоче їй програвати з якої причини? Статус? Бо вона через такі взаємини піднімається по кар'єрних сходах. Або кохання? Чи просто жіночий виклик? "Якби я його вбила, закінчилися б мої страждання?" Сама себе продала, бо дурна фанатка яскравого спортсмена та мала з цього зиск, але нічого не дається безоплатно. "Спорт жорстокий бізнес" (навіть про харчування було), так, один раз помилився і на цьому все. А кар'єра спортсмена доволі коротка... Він все ж взяв яйця в кулак та закінчив кар'єру на піку своєї слави. Доречі те, що він розділив гроші з дружиною, а не з коханкою, що його постійно терпіла, такі фінали теж зустрічалися не раз. Іронічно. Хоча: "вперше йому вдалося зігріти мою душу". Ну, мабуть так... Холодна металева статуетка, як символ теплою свободи для неї. Вона вільна.

9) White Christmas.

"- 4 години пройшло і ти ще тут?

- 4 години і ти вірила, що я тут чекаю тебе. 4 години - це ніщо"

Відсутність впевненості в собі та акцент на тому, що подумають інші, комплекси теж псують їй життя, а вона іншим. Заздрість. Але вона хоча б це розуміє і визнає в собі. Коли пішов снігопад і її ж слова прилетіли їй в обличчя наступною ситуація та музика з вайбами Френка Сінатри та назвою альбома Елвіса Пресслі - переконали мене додати цей тайтл в топ. Прекрасно. Гарно. Приємно. Коротко, але обємно. Передано, сказано все що потрібно без зайвих деталей і на додаток в останній історії титри як в класиці Голлівудських фільмів. Атмосферно і душевно вийшло.

- Наостанок важливий нюанс, що випадково помітив. Хоча в головні режисери місцями записаний Мочідзукі Томомі і ще дехто, але над картиною ще працювали не останні люди в індустрії, як Shukou Murase, Kouji Morimoto і Hiroshi Hamasaki. А над ключовою анімацією працював наприклад сам Юаса Маасакі окрім інших. Ось такі постаті. Цікава інформація, бо видно, що талановиті люди доклали свою руку до цієї роботи.

"Загубивши раз, ніколи не віднайдеш. Мабуть вона померла" - Амнезія - "Витрата є витрата, незважаючи на кількість" - Ностальгія, туга за витраченими спогадами і самонавіювання? Остров все вирішить та розставить на свої місця. Навіть тих, хто заблукав в цьому океані, під назвою життя.

5) Betrayal in the City.

"Я навіть не помічав яка вона прекрасна, допоки ми не одружилися і в нас не з'явився син" - ось так, і хто кого переграв? Лол. Жінки хитріші та гарний був план на бумазі, а ось в реалі... Забув віддати фотографію, що символізувало б їх розставання. Також ти ніколи не знаєш, як будеш реагувати на ту чи іншу обставину / ситуацію, скільки б ти про це не думав і готувався. Хех, Ніцше в свій час з сарказмом до такого ставився / відносився. Якщо людина буде знати, що зустріне лежачу людину, то вона буде постійно про це думати як зустріне її, то впаде поряд)

6) I Can’t Stop Loving You.

"Я майбутній генеральний директор".Правила хайпу, висвітлення інформації в ЗМІ та хто саме був самий невпевнений через травму і ховався в панцирі, брехав собі та навколишньому світу. Що є сенс усього життя для кожного? Як він це сприймає, прийме ця людина себе та правду від якої з якоїсь причини тікає. Одна з найслабших історій. Хоча Чарльз Буковскі зі своїм "гробиком / труною" схвалив би таке рішення антиподичного характеру (Ч.Бук в свій час подарував "другу" маленьку символічну труну, бо там був брак по розрахунку, тобто початково він був мертво народженним і створився не для того. Ага). Щоправда мова не про це)

7) Those Were the Days.

Кохання ціною життя. Азартні ігри. Якудза. Погляд в минуле. Не зовсім очікуваний, але реалістичний фінал історії в червоних розтікаючих плямах під легкий джаз. Доволі драматична, трагічна така історія... Закінчення її з дежа-вю і як пронеслося його життя перед очима та згадав її, де був зрадницький удар у спину вперше, але то була просто школа, а тут вже гра йшла по дорослим правилам.

Доволі цікава та варта уваги OVA. Чимало ситуацій життєвих, показових, повчальних та просто гарних. Історії розкриті і навіть в такому форматі добре подані, їх непогано розповіли за ці крихти часу, при перегляді було як цікаво, так і зовсім не нудно, чимало деталей важливі, фінали, кульмінація через пройдений шлях не завжди типові, бо є динаміка, розвиток та інколи зустрічається катарсис. Персонажі тут дорослі та діють через призму свого віку, що однозначно жирний плюс. Кривляк, клоунади, чібі тут немає і все витримано в своїй атмосфері, наративі, настрою зазначеного історією. Поїдання кексу теж присутнє з адекватно подачею і у цілому автор (и) розмовляють з глядачем дорослою мовою? Сейнен як він є в хороших тонах та акцентах, у всій своїй красі. Загалом приємні короткі історії з гарною анімацією. Шкода, що оцінка в MAL 6.6... Бо не було для усіх такої улюбленої гіперболізації в усіх її аспектах та крайнощах?

Далі короткий, міні-огляд цих історій в якомусь сенсі? Назва історії дещо символізує та на дещо відсилає)

1) I wanna hold your hand.

Одну дівчину відпустив, бо не було сміливості та досвіду, другу через досвід вже від себе не відпустив. Біттлз. Джон Леннон живий?

2) Hero.

Вони виправдовували своє боягузтво в взаєминах через страх. Допоки не перебороли та прийняли себе, свої пороки так сказати і вже почалася саме їхня гра, вона зловила його м'яч.

3) Let's Spend the Night Together.

Третя історія з візуальним рядом, вставками з реального світу, забув як цей прийом називається. Хоча саму історію вже десь абсолютно точно бачив (швидше за все якийсь класичний серіал або фільм тих років і таке здогадуюсь який саме). Причому фінал схожий. Все почалося зі зради, а закінчилося перевіркою, доказом того хто кого більше кохає... Цікаво. Перший раз тут згадується якудза і в цілому деякі історії між собою перегукуються.

Буде ще?