Аніме імба Стасню не слухайте

Eudgen,
Цікаво. Можна вважати другий сезон топовим, не зважаючи на всю його спефиціку, яка частково була описана у відгуці? (Про чібі і затянуті моменти промовчу)

Серіал дещо віддаляється від опису історичного періоду часів "великого переселення народів", масштабність подій зменшується та повертається до Торфіна, що мав би бути головним персонажем, та не став ним у першому сезоні, бо змарнував описану там частину життя і не зацікавив власне нічим. Тепер він пожинає наслідки своєї травми та сліпоти і долає порожнечу, що лишила по собі лють, шукає новий сенс життя та навіть знаходить його. І ось на цьому етапі сюжет сильно просідає через сучасний погляд автора на події і норми життя тих часів. Узагалі, автор максимально деромантизує міф про вікінгів, засуджує спосіб життя північних народів, схильних до завойовництва, показує їх мрії та прагнення - огидним пеклом. Добре на цьому фоні бачити розвиток та метаморфози Канута, який намагається щось зробити із світом у якому живе і так, він сильно помиляється у своєму баченні та діях, а його помилки коштують життя і страждань неймовірно великій кількості людей, та разом з тим, у його діях на мою думку більше змісту, ніж у тому, що намагається зробити Торфін. Ну і їх розв'язка, так як вона показана - вона просто так не працює. От до цього загальний вайб життя та смерті людей тих часів передано непогано, але момент між Торфіном і Канутом - абсолютно неправдоподібний і справа не у релігійній ідеології, а у порушенні послідовності із попередньою та наступною історією, також і закінчення арки з Канутом загалом хоча й несе свою мораль, утім не виглядає можливою. От арка із рабинею та її чоловіком, хоча й сумна, зате правдоподібна. Загалом, окрім цікавого сюжету, тут просто чудові персонажі: знову побачите Луція і це будуть зустрічі зі змістом, Канут - неймовірний, дорослішання і становлення королем, муки вибору і тиск на самого себе. Торфін, що вчиться жити і починає хоч чогось прагнути, його побратим, Змій, мати та сестра, моряк із селища - усі просто чудові.
Серіал нелегкий, але вартий уваги та перегляду.

Мені сподобався 2 сезон, хоч він і кардинально відрізняється від 1, але має свою унікальність. Люблю, коли аніме змушує задумуватись

Для темного фентезі (часто?) сіра мораль - невідємна його частина. Якщо грубо, то сам жанр темного фентезі - це світ в якому (часто?) Вже перемогло зло зі всіма витікаючими тощо (не хочеться "все" перелічувати + в аніме хороший приклад - це Клеймор, хоча головним героям від цього звісно не легше, але). Також сіра мораль допомогає людям більш ширше дивитись на багато різних ситуацій, вчить трохи краще мислити критично і у тому дусі. Не думаю ще це погано.

підтримую, зараз просто християнство дуже змінене, лібералізоване. Так як у часи сильного християнства була така штука як Свята Інквізиція, як мінімум. 
Це була віра про боротьбу, вічну поротьбу проти "зла", і невірунів (єритиків, а тоді ними були майже всі хто не так пернув), так як тоді могли вбити і за того, що ти обрізаний, а розказував Христові вчення необрізаним язичникам...

ненавиджу сіру мораль, особливо у якомусь Відьмакові, де зло не таке уж і зле, і має свої причини.

На жаль це і зараз майже (?) Не працює. Бо людина таке створіння, яке лізе на голову та бере що захоче, допоки їй не дати по рукам або голові. Навіть закони які були створені щоб це попередити часто не допомагають, бо бо. Тому мені тежі ця вся "глибина" в аніме, викликала лише іронічну посмішку. 

Дууууууууууууже розтягнуто. Що перший сезон розтягнутий, що другий. І дійсно, ця біблійська тема "підстав щоку" дуже наївна і тупа. В ті часи це не працювало. Наче подивився діснеївський мультик, де добро навертає всіх на правильний шлях і хепі енд у кінці. Історія цікава, але все ж щось не те. По суті, рятує тільки сетинг та близькореальні історичні події.
6/10.

Не читаючи опису не це я очікував побачити в 2 сезоні. Хоча звісно якщо глянути на назву і згадати, що це, то загалом все виглядає цілком логічно. Добре, що багатьом сподобався цей сезон. Але я явно не серед них. Продовження історії і паралельна розповідь про події поза життям героя це добре. Але саме життя героя і ці всі психологічні переживання, плюс церковщина та фермерство на фоні першого сезону виглядали якось навіть часом депресивно. Постійно було очікування, що він рано чи пізно хоч щось зробить і лише часом він хоч трішки їх виправдовував. Але загалом він тут безперечно сильний, але слабодухий та безхребетний персонаж, що депресує за минулим.