Продовження.



Якщо підсумувати це явно краще, що дивився про Вікінгів (є ще однойменний серіал, але не дивився, крім деяких фрагментів + про вікінгів на Драккарах щось придатне реально дуже рідко виходить), і оцінка як мінімум 9, тобто дуже добре, а то й зовсім 9.5 і місце поряд з Берсерком і не тільки. Загалом один із найкращих тайтлів минулого десятиліття на мій смак, якщо й зовсім не найкращий.

Продовження + мабуть буде ще одна частина.

Обережно є спойлери!

Аскелад явно один із найкращих чоловічих персонажів (для мене зараз мабуть найкращий) в аніме на моїй пам'яті в принципі. Та що там! Він чудовий. І тут задумався, хто кращий він чи той же Гатс? Хоча про їхні історії і говорити нічого, обидві цікаві й неймовірно повчальні. А так, його віртуозність та роздуми, його манера мови та поведінки (коли він наприкінці в тозі з'явився, відразу ж зрозумів що запахло смаженим + спочатку був трохи здивувався його обладунку і тому хто був його предок, але все стало з часом на свої місця, ще як! І в цій історії все ж таки добре видно знання людей того часу про те, що він уявлявся, що Артур його далекий предок і ніхто не міг зрозуміти про кого йдеться, лол звичайно), його діалоги та деякі цитати. Як же він ось це класно сказав: "Він не зрозумів однієї істини, кожна людина в цьому житті чийсь раб", як то честі, помсти, грошей, ненависті, любові, жінки, чоловіки, війни і битв, корони і т.д., і через це згадав слова Фрідріха Вільгельма Ніцше про рабство і після думок/слів Аскелада вони заграли новими фарбами: "Не важливо хто ти, але якщо ти не маєш на себе дві третини дня, то ти раб". І так зрозуміло, що цей персонаж – вершина топа.

Торфін.
Хороший приклад того, як ми використовуємо свій час у житті і наскільки це все доцільно + наскільки ми можемо бути рабами своїх емоцій/бажань/травм/мрій/принципів/честі/помсти та як на цьому інші наживаються та на це реагують. Причому ці індивіди про таке навіть не здогадуються. Але розвиток Торфіна гарний, як він з юного наївного хлопця виріс у суворого вбивцю і вікінга - це багато чого варте, хоча з іншого боку... травма дитинства залишила його такою ж дитиною, якою він і був, він мені чимось Клер нагадав із Клеймора. І насамкінець про нього можна згадати слова Заїда Массані з Mass Effect 2, що "Ненависть - це найкращі ліки", правда там більше було, але не пам'ятаю, а шукати ліньки.

Продовження + мощливо ще буде.

Обережно є спойлери!

Сподобалося як пройшлися за зрадами та долею зрадників (вікінги та їх честь у всій красі!). Ось що робить з людьми страх, ким би вони не були + здобуй хоч 100 перемог, якщо хоч раз оступишся, хех, доля твоя буде незавидна. Та й ціну вірності чудово описував свого часу Нікколо Макіавеллі в "Il Principe", на прикладі того ж Ганнібала Барки та найманців. Причому про кохання, вірність, страх і ненависть він теж добре писав, і що воно собою являє - результати його думок на обличчя. Хто був вірний до кінця, а хто зрадив, нехай і любив так би мовити, мда.

У плані історії та наскільки воно все тому відповідає. За подіями мало що можна написати, бо про цю епоху нехай читав і дивився дещо, але знаю не так вже й багато (прим. - після перегляду зацікавився що з чим і переглянув багато моментів того часу, багато цікавого знайшов, чого тільки вартий Кнуд Великий), але з того що було огріхи зустрічалися, нехай не страшні, як Римську Імперію назвали Священною Римською Імперією=/ Проте по Британії та її історії пройшлися добре. Класно показані були валлійці і ким вони є, чиї спадкоємці (але добре, що нічого не говорилося про міфічних лицарів короля Артура (сам персонаж був, але він був інший, та й не відповідностей там дофіга було, але це не та тема), бо лицарство ввів у Британію у другій половині 11-го століття Вільгельм Завойовник з Нормандії, як це не смішно звучало. Причому прапор чи геральдика Артура зараз на прапорі Уельсу – це червоний дракон. У багатьох аспектах цей твір пахне Берсерком, бо говорить про все прямим текстом. Багато чого про це на початку написав, але є ще дещо, як то військова майстерність полководця. "Що може зробити солдат полководцю, коли не дихає?" або "Я краще боятися лева на чолі стада овець, ніж левів під проводом вівці" (хоча вікінгів вівцями назвати дуже складно), як казав, правда не дослівно батько Олександра Великого - Філіп II. Причому подібного тут було чимало, як і говорилося.

Персонажі - це явна прикраса даного твору, і скільки всяких історій (як і концептів) та іншого йде від їхнього обличчя... як поки мужлани на війні, вдома за все віддуваються і справді сильні жінки і діти, і багато чого. Тепер по персонажами:

Можливо ще буде продовження.

У той рік(і не тільки)вже переглянув чимала кількість тайтлів. Багато хто з них був дуже придатний, багато хто так собі. Тим не менш, коли починаєш думати, що нічого придатного далі не буде, то з часом натикаєшся на якийсь діамант. Так і з Сагою про Вінланда.

Тут є хороший та інтригуючий сюжет із поворотами, вдалі та добрі персонажі з власними поглядами на свою тимчасову епоху, з різними принципами та ідеалами. Не зовсім типова і цікава задумка, як і історія в цілому. Загалом дуже рідко щось реально придатне виходить про Середні Віки, єдине що можу згадати на цю тему, з того що дивився, це Kingdom of Heaven та Junketsu no Maria. Нехай там нюансів вистачало, але це жодного разу не псувало картину. Тут же був і мовний бар'єр, нехай і розмови йдуть не таким чином, як це було на ті часи, але таке дуже рідко в принципі зустрічається, та й тяжко це для всіх буде. Самі діалоги дуже вдалі, у справі і без дурнів(як і всі аніме в цілому),що дуже важливо + гумор теж добрий. Чудова мальовка(гарно промальовані битви, персонажі та багато інших деталей),ефектні екшн сцени. Також добре показаний побут того часу, реалії та звичаї:"Вбивайте всіх жінок та дітей!"(Тут згадав Арно Аморі=/)Військові хиторності, штурми сіл, поселень, міст і фортець + спалення оних, руйнування та пограбування. Масові вбивства та інші принади війни. Загалом відмінно передали атмосферу тих часів(цензури небагато було, нехай багато й за кадром було.Правда крові було багато),нехай балаканина тих часів не відповідає тому, що було в аніме, про що раніше писав, але й добре, це жодного разу не критично. Хоча про забобони та релігію (теж саме і з політикою та її доцільністю), як і її нетерпимість добре говорилося. Музика спочатку не дуже зайшла, але згодом кардинально змінив думку. Сподобалися опенінги(у другому кельська мелодія багато коштувала на самому початку)та перший ендінг.

Цікаво вийшло з усіма цими інтригами звісно з королем все відбулося швидко і безцеремонно, але це вписується в контекст вікінгів, тут добре показаний розвиток Аскелада і його групи від бандитів до послідовника принца. Шкода, що в кінці Аскелад помер, хороший був дідок, але свою місію він виконав. Тому пора дивитися 2 сезон де надіюся більш сфокусуються на історії Торфіна.

Дякую за працю! Захоплююча подорож у минуле, де відважність воїнів переплітається зі складними етичними виборами. Ця анімація вражає своєю деталізацією, емоційністю та величними битвами. Вона здатна зацікавити як шанувальників історії, так і прихильників захопливих пригод. Рекомендую  

Що? Ну добре я закрию очі на твої не аргументовані заяви яле кінцівка? Що? Навіть манга це досі не вийшла до кінця яка тут кінцівка в аніме..

Пережила перші серії і з появою принца стало цікавіше. Класний тайтл. Цікаво що робитиме тепер Торфін, коли сенс його життя зник так несправедливо.
Дякую за переклад та озвучення.

Яке сміття. Добре намальовано. Простий, але непоганий сюжет, в дусі історизму і північних саг. Нормально, історично показані вікінги - грабіжники, убивці і мерзота - тобто, по суті, такими як і були. Показано геноцид англійців - Нортумберленд досі не дуже заселений, в порівнянні з іншими регіонами Великобританії. Бойові сцени іноді бувають непогані, хоча більшість битв дивитись важко бо зроблені вони бездарно. Могло б бути досить непогане аніме. Але так обгидитись з кінцівкою треба вміти. Це просто жахливо. В житті не дивитимусь нічого по цьому аніме, ні продовжень, ні повнометражки і спінофів. Аж трусить від того як зіпсували головного персонажа і фінал...​​​​

Люблю аніме на тему вікінгів,а це аніме взагалі шик.