Обережно є спойлери!

Все ж таки,по своєму інтересом автори обґрунтували теорію під назвою"Дежа-Вю",з якою багато людей стикаються в реальному житті.Свого часу на цю тему, трохи схожу наукову статтю з цього приводу читав у 2016 році-цей тайтл її нагадав. Варто також, відразу ж варто написати, що історія та сюжет, як і в серіалі – добре інтригували, і були в принципі добре. Щодо решти: Зрозуміло, що всі маніпуляції з часом не пройшли даремно для психіки Окабе, причому ще в серіалі про це говорилося, що через це можуть бути наслідки. А ось світові лінії і переходи по них, а також фрагменти пам'яті(Дежа-Вю),що залишилися,це все мені дещо нагадало, причому не з одного твору. Причому тут вдало поєднали фантастику і психологію(що дуже рідко буває,бо показано як під гнітом ситуацій персонажі змінювалися. Крім елементів трилера),чого тільки коштувало в результаті його психологічна травма, на яку давило почуття провини, і... це хороша данина/плата за такий його незвичайний дар,бо не було жодної психологічної розрядки.Але сама драма,вийшла і награною(у серіалі теж),але грамотна подача її потягла, нехай підсумок був дуже передбачуваним, але жодного разу не скаржуся на подібну кінцівку – заслужили. Момент з тим, що всевидящий Штейнер є у всіх, але проявляється по-різному, відразу ж викликав кумедні емоції(хоча можливо саме він, таким чином викликає ефект дежа-вю).Хоча, в принципі, таке може бути(мова про маніпуляції часу з боку Курісу).Проте раніше, окрім мішанини та фрагментів пам'яті з інших тимчасових ліній - нічого не виявлялося, крім мГг, а тут таке (кохання напевно=/) Також у серіалі розв'язка настала можна сказати через те, що мГг візуально змінив реальність і таким чином майбутнє. Тут же йшлося здебільшого в емоціях(хоча єдина нитка простежується, вона зрозуміла, дає відповіді щодо мотивації і навіть частково логічна).Тому не знаю як до цього ставиться, проте тут Окабе є просто пупом землі/вищою істотою(через такий дар),який ось такими не очевидними маніпуляціями багато міг досягти/змінити. А якщо дивитися на задум тайтла в цілому, не варто цю роботу порівнювати з іншими роботами, а потрібно сприймати як тільки один всесвіт з тільки її логікою, не спираючись на інші речі, нехай вони частково і схожі. Хоча це і пахне виправданням багатьох моментів, в принципі не важливо.

Ps
І так, Курісу класна, топ однозначно, як і Окарін. Хоча Сузуха теж була гарною.

Складно сказати, наскільки потрібне це продовження, воно більш вільно підходить до розповіді історії, хоча не можна сказати, що оригінальний серіал робив це ідеально. Оповідь грається із часовими лініями, відкочуючи дещо із першого сезону до попередніх станів і розгортаючи це перед глядачем це заново. Це приносить незадоволення, адже попередній стан давався важко і болісно із втратами і жертвами, визнавати що його більше не буде, чи що він буде іншим неприємно. З іншого боку, події не повторюються повністю, глядачеві пропонують ніби нову версію, схожу але водночас іншу. Фокус зміщено на Макісе, але таке враження що до кінця її так і не розкрито. Вона здається глибшою персонажкою. Також не зовсім зрозумілі деякі моменти з її романтичною історією, хоча може комусь такий погляд сподобається більше. Таким чином, складається враження, що ніби глядачеві дали дещо нове, чого в принципі хотілося б, але лишили не усе що він вже мав раніше. Дивні враження, але хай там як, вважаю усе ж варто переглянути.

Дуже сумне, зачіпає за душу.. По першому сезону, перші серії були незрозумілі, але чим дальше, то тим більше звикається і вникається в сюжет і атмосферу і ця частина дуже круто поєднується і розкриває в загальному цей шедевр.

Гарне продовження першого сезону, закріплює його остаточно.

чудова робота, дякую за працю!  

У субтитрах до пісень не вистачае букв у деяких словах. Хтось помітив?

Добре продовження серіалу-)дякую!