В дитинстві, коли твій найкращий друг - котик, а твій транспортний засіб - мітла, все здається просто, і що так має залишатися завжди. Сприймаєш здатність літати на мітлі як належне, розуміти котика теж як належне. Але Вищі Сили мають щодо кожного з нас свої власні наміри. Спершу вони подарували тобі якийсь хист, подивилися як ти ним користуєшся, якої майстерності в ньому набула, а потім одного дня - забирають у тебе той хист. Раніше ти не замислювалася як розуміла котика, як літала на мітличці, як малювала картини, як пекла хліб, як шила одяг... Тепер, коли в тебе не виходить літати, розуміти котика, малювати картини, пекти хліб, шити одяг... тепер час подумати, а чи дійсно тобі потрібен той хист. Подумати і чітко відповісти собі на питання, - а навіщо?
Так ми починаємо дорослішати - у нас свій шлях, у котика свій...