Мені подобається, але часто не буду передивлятись.  

Мені дуже подобається малюнки аніме до 2000. Виглядає супер))

Прода.

Кінець.


Підсумок.

Насправді тут вже практично нема чого писати, тайтл топовий і в багатьох аспектах придатний і добре збитий, нехай і є негаразди, що відштовхують/невдалі. Проте він однозначно виправдовує свою оцінку, що дуже не часто трапляється в аніме і не тільки.

Продовження.

Нейтрально.

- Мальовка.
Якби завжди робив акцент багато в чому на ній, то можна було поскаржитися, бо на той момент можна було краще... Урізали бюджет, можливо економили, не знаю. Ну, а в цілому вона, ну... середньої якості, в ній вистачає вад (очі та дизайн осіб деяких дівчат, о так), статичних кадрів та іншого. З іншого боку - в ній є свій стиль (цього їй не відібрати) і виглядає все одно нормально.

- Даний момент можна було б спокійно в мінуси записати, але те, як воно було збите (авторам довелося тут попітніти, щоб так зробити) - виглядало органічно, що навіть дивно. Мова про пики/чібі, кривляння, всякі інше дурниці і т.д.

- Є посилання, запозичення чи схожі моменти, що теж норма. Мова про

Негатив.

- Елементи/замашки шьонен(а), які впадали у вічі, нехай особливої погоди не робили, проте виокремлю цей момент. 

Можливо буде ще одна частина.

Продовження.

Обережно є серйозні спойлери!!!

2. Ніколас Д. Вульфвуд. Перше що впало у вічі – він символічно ніс на собі хрест… Цей своєрідний, можна сказати антагоніст чи антигерой. Згодом перейнявся його колоритом, діями, розмовами та іншим, але в 23-й серії він безглуздо загинув/був убитий. У той момент ледь лоб не пробив від цього, але найсумніше - Міллі залишиться одна. Цей момент нагадав смерть Терези з «Клеймору», яка могла багато разів убити Прісциллу, але через Клер стала набагато м'якшою і т.д. З Ніколасом та ж ситуація, до того він без особливих проблем міг убити будь-якого злидня, як це він зробив з ляльководом або хлопцем-вбивцею, але тут було видно вплив Веша. Загалом один із персонажів, хто найбільше зайшов.

3. Міріл Страйф. Цікава та сильна дівчина, адекватна, серйозна, симпатична, ділова і може за себе постояти. Згодом теж трохи перейметься ідеалами Веша, що виллється в 25 серії, коли Веш за її промовами побачить Рей. Хоча сам момент зроблено буде неоднозначно.

4. Міллі Томпсон. Вона в першу чергу можна сказати антипод Меріл Страйф, єдине в чому схожі - вона також може за себе постояти. А так вона силачка високого зросту (дилда), мое, легковажна і в той же момент сильна - цьому свідчить як вона пережила смерть Ніколаса.

5. Все ж таки і про брата Веша, Найвса теж напишу пару слів. Ось що означає зіткнення двох ідеалістів (врятувати когось одного ціною життя іншого або спробувати врятувати обох, мова про метелика, який потрапив у павутину до павука + згадав тут «Аватар: Легенда Янга», де у Зуко була подібна дилема з журавлем та качкочерпахою). Веша з його пацифізмом і братом, з його – вб'ємо всіх людей, доки вони не добили планету тощо. На їх обох зіграло виховання і ставлення тих, хто їх вирощував. Рей вбила Вешу свою ідеологію, чому він такий і вийшов... А Найвса часто поранило те, що їх називали не людьми, монстрами, поведінка команди і т.д. Можливо, тут частково показана і тема виховання.

- Музика. В основному вона вдала, під настрій/атмосферу і в тему (у деяких персонажів є суто своя тема), ну, начебто. Опенінг дуже непоганий. Ендінг хороший. У цьому все=/

- Динаміка нормальна і хронометраж в основному марно не витрачають. Але якщо десь і є нюанси, то прискорення на 1.25x/1.5x – вирішує цю «проблему».

- Кінцівка. Про це окремо нижче.

Продовження.

Обережно є спойлери!

– Теми.

Основних не так уже й багатьох. Основна пацифізм від імені Веша і показано/подано це дійсно цікаво. По-перше, сам Веш від цього серйозно страждає, що видно на його тілі у вигляді безлічі шрамів та каліцтв. По-друге страждають і багато інших, люди, цілі міста (по ходу оповідання одна дівчина йому мститиме, яка вижила в одному такому місті. Все дійшло настільки, що вона сама трохи іншим містом не пожертвувала, помста її поглинула і вона стала такий же, як і її хулітель так би мовити) або корабель з якого все почалося, на якому все ще жила влаштована Найвсом команда (чомусь притулок в серії Фаллаут на цьому моменті згадав=/). По-третє, сеттинг не лягає під Веша з його пацифізмом і тим, що всі життя важливі, потрібні та вбивати погано, прикладів достатньо. Так як деякі після сутичок з них йдуть повністю морально розбиті, інші роблять суїциди від програшу через свої погляди або як Ніколас вбиває дитину-вбивцю чи ляльковода, що звичайно сильно не подобається Вешу і доводить його до сліз.

- Персонажі... Крім основних, писати в принципі нема про кого. Щоправда основні, як рідко буває всі +/- вдалі і про них кілька слів, не більше:

1. Веш не дивлячись на свою легковажність і що балбес, хлопець все одно не промах, красень та віртуозний бабник пацифіст, який робить все для того, щоб зберегти життя будь-якій формі життя на Землі, навіть запеклим негідникам/лиходіям, яких перемагає різними способами/ своїми викрутасами. Чому з одного боку не заслуговує на свою «деструктивну» славу (їй часто користуються всякі бандоси у своїх цілях), з іншого боку – він і справді два міста знищив і отримав таку славу, нехай і не навмисно це зробив, через що сильно страждав, так як це сильно било за його ідеалами, девіз яких був: «якщо когось убити, то хтось за ним плакатиме і кожного життя важливе і т.д.» Це не дослівно і можливо грубою. Загалом специфічний та придатний персонаж вийшов, у якого є розвиток та розкриття.

Продовження.

Обережно є спойлери!

- Вдала трагікомедія з такою самою подачею та постановкою. Чесно, як побачив всю цю нісенітницю та що творилося на екрані з поведінкою Веша і його мавпництвом... думав дропну. Але по ходу розповіді все почало розкриватися в іншому ключі ... Часто весь цей гумор, був часом вдалий (часто в деяких серіях, в кінці (і не тільки) були вдалі випади) був лише ширмою, натягнутою посмішкою Веша (про це йому хтось точно говорив), а сама суть, глибина даного твору куди драматичніша, що доводить сам сеттинг та історії/ситуації, персонажі які будуть йти по ходу оповідання, тобто вони це все розкриватимуть і доповнюватимуть. А згодом, приблизно з 17-ї серії, де розповідалася передісторія Веша та його брата - історія вже набиратиме інших обертів, набагато драматичніших (не без гумору, часом вдалого) і з атмосферою трохи важчої, ніж було до того – тони та акценти зміняться (чомусь тут «Гуррен Лаган» згадав=/), стануть безрадіснішими і жорсткішими + до цього всього підійшли вдало, поступово і плавно.

- У твору є розкриття багатьох деталей, хай і не всього (звідки взялися супермутанти-бегемоти, вірніше люди-велетні – не зрозуміло, пофік). Тут у першу чергу, йдеться про Веша та його брата, їхню передісторію, як вони такими стали і ким є в принципі. По суті, їх створили і виростили на кораблі колоністи, які шукали нову планету/світ для подальшого існування людства. Сам Веш і його брат є енергетичним джерелом/Живим Агрегатом, тому у них є такі здібності. Якщо коротко.

- Діалоги різні, багато простої балаканини, нісенітниці і т.д., що типово. З іншого боку, коли сягало серйозних тем, питань, ситуацій (не важливо), вони теж змінювалися і часто були суворо та по справі тощо.
Також тут вистачає і цитат, наприклад:

1. "Ти хочеш віддати пістолет незнайомцю? Тоді не дивуйся, що тобі вистрілять у спину."

2. "Тяжко жити з минулим, яке ти не можеш поховати."

3. «Як я завжди говорив: нічого не світить так яскраво, як важко зароблена слава.»

Обережно є спойлери!

Що ж подивився і цей тайтл, про хлопця-блондина омегу нагинатора з величезною (нехай) деструктивною славою (частково через нього слідуватимуть Меріл і Міллі Томпсон),яку він заслужив по чутках у своїх пригодах, чому за його голову призначено величезну нагороду. Правда славу цю він не особливо те й підтверджує (тут все глибше, ніж може подуматися на перший погляд. Про це буде нижче),своєю поведінкою/витівками та ідеалами. Самі пригоди відбуватимуться у цікавому й дуже рідкісному ковбойсько-фантастичному сеттингу з елементами постапокаліпсису та своєрідною «магією» на пустельній планеті, де багато людей намагаються виживати різними способами. Відразу варто написати два моменти. Перший – з того що чув, думав брошу дивитися цей тайтл вже до серії 5-ї, оскільки багато речей мені вкрай рідко заходять, бо чужі… але оскільки цього не зробив і не без задоволення додивився до кінця – вже багато говорить про тайтл (Заслужена класика, яка вартує своєї оцінки), принаймні для мене так точно. Друге, у продовженні все буде менш лаконічно, бо багато кліше і надалі про це не буде ні слова. Але це не докір до цього тайтла, просто він вже старуватий на наш час і все одно виглядає. А самі кліше не грають вже таку негативну роль при перегляді, як це часто буває в багатьох інших (часто нових) творах, часом навіть «серйозних». Далі почну з…

Позитив(а)/що сподобалося:

- Перше про що хочеться тут написати ... Цей твір не виставляв себе з порога претензійним або серйозним, він по ходу оповідання зробив себе таким за фактом, і без зайвих гучних фраз та іншого.

- Також варто відразу ж відзначити, цей твір сюжетно-орієнтований, що мене відразу ж не слабо так здивувало (зі сценарієм теж все ок), т.к. різні історії могли непередбачено загорнути в будь-якому напрямку (є неоднозначні історії/ситуації) і закінчиться не так як думалося + по своєму цікаво (показово, повчально, зворушливо) або кумедно. У деяких серіях взагалі було по кілька поворотів, як у 21-й серії, там було 3 яскраві повороти/ситуації, які складно було прочитати. Перший був на кораблі з реактором (непередбачуваний момент), на якому росли Веш і його брат, після корабля зазнав аварії влаштований братом Веш, але там ще залишилися живі люди. Другий це дівчина виявилася лялькою і третій - ця дівчина-лялька вбила здоров'я, який закрив своїм тілом справжню її мету - Веша. Далі ще буде.

В моєму списку кращих!