2 сезон дуже серйозний тим часом ova з своїм сіськи жопа

Продовження.

Підсумок.

Що ж, ще один твір про те як діти борються проти великого злого чарівника, який виявляється тим ще лузером. Причому не зрозуміло було, до чого був той весь віковий рейтинг та жанри цього твору (у ТБ-2), крім деяких винятків. В черговий раз японці для чогось, можуть на корені все заруїнити. Тут вийшло те саме, що трапляється дуже часто в плані перемоги "армії бобра та справедливості над черговим ослом-лузером". Загалом дітлахам таке зайде на ура, я ж вмиваю руки по відношенню до даної франшизи, і знати не хочу що буде з нею далі (хоча) + дуже шкода втраченого часу, розчаруванню моєму немає межі ... в черговий раз.

За оцінкою, вона спочатку була і стрибала від 7 до 8, але потім як почала (з 20-ї серії в основному) падати, падати, падати, що зараз і знати не знаю що ставити. Проте не можу написати, що твір зовсім не подобався, місцями заходив, але... А так... багато чого ще можна було написати і розібрати (9 сторінок нотаток), не хочу і вистачить з мене цієї всієї пишноти.

ps
Найсмішніше, що у візуальній новелі, багато моментів, які мені не сподобалися в аніме, були нормально подані, краще розкриті і т.д. Зрозуміло, тут і в хронометражі, але й студія Deen у своєму репертуарі =/

Продовження. Можливо ще буде одна частина.

Прода. Обережно спойлери!

"Віра, надія і любоффф"+"Світ, дружба, жуйка"
- ось це все врятує світ 101% Коротше від детектива, пси трилера (психологія трохи була, в плані каталізатора стресового стану, що викликало хворобу, але цього було замало) ,божевілля, містики і сумнівного хорору, ми прийшли до дитячої казки з фантастикою і крупинками містики, яку до ладу не пояснили...І так, якщо це все дотримуватися, то буде тобі щастя(трольфейс)+доставили деякі діалоги з переконаннями (забули перший сезон і що було в ньому, та й тут що було, якщо дивитися назад в історії)...Наприклад, як змінили під кінець настрій твору, як Сатоку всі ігнорували і зневажали ні за що, аж навіть за гроші їй би їжу ніхто не побажав продати, але в 20-ій серії, про неї всі таааак стурбувалися, що мало не блювонув. Вона бідолашна (до Сатоки норм ставлення, не в ній справа) захворіла, що навіть карга (яку в своїй арці Сіон шльопнула, лол), голова трьох будинків (Саназакі Оріо) і старійшина про неї занепокоїлися, фі! Це, звичайно, гарне і добре, але зовсім вбило настрій і логіку твору + зробило вже на той момент дитячою казочкою. Але всі знову таки забули про те, що як до цього консерватори Саназакі надходили (та що там, як мгг добивався щоб за Сатоку заступилися в плані дом.насильства, але всім пофік було, поки він не відкрив всім очі, не вибивши належний результат, хоча і тут почало пахати),що робили в першому сезоні з Сіон, що їй навіть нігті виривали! Ну і дичина. Хоча інший момент, який пов'язаний з антагоністом/лиходієм Міє Такано, він якраз іншого настрою, саме цього твору (першого сезону і частково другого) і викликав лютий дисонанс з абсолютним хепі індом, тобто все вийшло парадоксально і суперечливо стосовно такої казкової кінцівки. Загалом одне з найбільших відкриттів у плані науки, працей двох людей (не раз) принижено і знищено, втоптано в багнюку і нікому не потрібне, а потрібне воно було лише тоді, коли у неї були гроші та вплив, коли у неї воно все пішло. - Вона залишилася абсолютна одна і нікому не потрібна (не зовсім). Коли справжні ляльководи, маніпулятори, політикани і бюрократи вкотре бенкетують і одержали гору. Круто, тобто виходить сильний дисонанс наприкінці, перший момент із лютою казкою, проти неї другий із суворим та жорстоким життям. Як це взагалі сприймати, га? Навіщо перший момент так опошлили і зробили ось таким зухвалим, не зрозуміло і таке часто раз на раз.

Прода.

Залишилися питання.



Музика.

Опенінг та ендінг красиві та приємні, ото що перший попсовий, але наприкінці були трохи важкі, болючі та божевільні нотки.

Фонові звуки були хороші і в першому сезоні так і тут, багато хто з них відповідав своїй назві. Саунд загалом теж був на належному рівні, як і в першому сезоні.

Кінцівка, починаючи з 20-ї серії (ох скільки подібної принади мною було вже пройдено, лише в плані аніме, хоча в трилогії Нолана - Бетмен: The Dark Knight Rises, та ж краса була)

Прода.

Обережно є спойлери!

"Час повторюється, цей світ повторюється, ці люди постійно грають з долею, що раз борються над їх відчаєм і смутком, що нависла над ними, навіть зараз я їх не можу забути. Ти теж? Ну тоді і в цьому світі шукатиму своє щастя. І чекати коли ми знайдемо бездоганний світ.Ну чи зможемо уберегти невинних від крові та сліз?Не знаю, все одно я хочу захистити близьких мені людей.Але сказати по правді - я втомилася.Знову я це говорю?Насправді навіть я була здивована. Рена знову змогла стати собою, але що ще більше дивно, Кейчі зміг згадати іншу Хіномідзаву. Але... я не вірю, що таке диво може статися знову."

Сама ж Ріка-тян була тією ще загадкою і недаремно згадав по своєму тут Бугіпопа... хоч тут була ще й Юкі Нагато, хай і не в такій ситуації. Загалом Ріка виявилася маткою в бджолиному рої, що звичайно викликало вкрай різні почуття щодо перших вражень.

Про Міе Такано потрібно написати окремо (про решту нема чого писати, все з ними ясно було ще в першому сезоні, крім Ріки. Хоча по правді багатьом стареньким змінили характери, зробивши їх з жорстких і жорстоких консерваторів у добрячків. Поки більше тут писати не буду, але не раз пробивало на ха-ха цей момент). Як же її розкриття виморозило, причому не те, що саме вона ним була, були явні відсилання та натяки ще в першому сезоні, а її зухвала поведінка, просто ходячий штамп із мвахахаха. Хоча потім її почали розкривати, і в черговий раз потрапив главгад, людина з якого люди самі зробили монстра. Чого тут вартий дитячий будинок (не вперше він фігурує в аніме і не тільки, та й сам претендує на окрему тему) і наступна її промовиста мотивація довести теорію її дідуся на ділі, а після і її, що переросло в прагнення та нав'язливу ідею, як вона казала?-"Я зрозуміла, що бажання - це сила здатна створити бажане майбутнє, сила загоряється ненависті живила моє серце, бажання. І це сильне і непохитне бажання обов'язково принесе плоди." Загалом непоганий вона лузер-антагоніст вийшов із задатками холоднокровного маніпулятора та ляльковода... правда як виявилося її люди самі загнали в це становище (як Ріка про неї сказала - "Ослабленого обдурити найлегше" + було зрозуміло що її зроблять насамперед козлом відпущення), хоч вона сама розуміла і приймала всі рішення, які були особисто їй вигідні та доцільні.

Можливо буде ще.

Прода.

Обережно є спойлери!

Прокляття.

Ще в першому сезоні хотів написати, але забув що і тут пахло Лавкрафтом та Морісом Дрюоном, в яких вони доводили такі прокляття, що вони справи рук людських. Нехай тут спочатку було враження на заділ на щось більше.

Діалоги.

Багато стало пафосу, почали тиснути на емоції не рахуючи позерства, хоч вдалі випади чи моменти - зустрічалися, нехай вони й банальні здебільшого були. "Якщо чекати занадто багато, навіть маленька помилка може стати сильним ударом."

Теми та ще дещо.

Деякі з них продовжили розвивати і розкривати, як те з тим, що не потрібно судити людей на вигляд чи домашнє насильство. Проте затравка для того, щоб йти наперекір долі. Загалом мораль цієї байки така і буде до самого кінця твору - якщо вірити в себе, довіряти своїм друзям (а то й взагалі всім, ну лол) і свої сили (то можна вийти на ринг проти чемпіона світу з боксу у важкій вазі та навалять йому, так-так), то можна безумовно змінити свою долю. Також потрібно розповсюджуватися про проблеми своїм товаришам, не плисти за течією і приймати допомогу ближніх, не впадати у відчай, не здаватися, вставати і йти вперед... не обійшлося і одного в полі не воїна і один за всіх і всі за одного (все це з часткою пафосу і позерства) і т.д. Загалом тон останньої серії першого сезону був збережений, привіт казці 80-го рівня, нехай звичайно не все безглуздо, АЛЕ. Причому ця фігня зустрічається практично скрізь, як же це все японською, як це все в їх репертуарі. Тобто дуже часто і просто вже набридло, нехай цей тайтл вже старуватий.

Були моменти, які потім благополучно і неправдоподібно злили, наприклад, одержимість владою, за будь-яку ціну зберегти свій авторитет/репутацію. Та й чого коштувало замкнене коло ненависті, коли одних уже не ненавидять, але боятися до них доторкнутися, бо можна обмазатись... людська природа, страх падіння себе в чужих очах.

Персонажі.

Вони забавні та прикольні по своєму, але вони точно не підходять цим жанрам, хоча ці жанри працювали здебільшого лише в першому сезоні, тут же прохідний слайс, грубо кажучи. З іншого боку ось цей монолог Рікі-тян був багатообіцяючий на самому початку:

Можливо буде продовження.

Прода.

Обережно є спойлери!

Оповідання. Почну з того, що в порівнянні з першим сезоном було куди нудніше, причому вже тут була присутня якась затягнутість і монотонність (у ній звичайно були розкриті деякі ще нюанси та аспекти, ось тільки ситуацію це не рятувало), якої не спостерігав у ТБ-1, а якщо воно й було, то не критичним. Проте не без винятків, як також розкриття явно найтрагічнішого персонажа цієї історії - антагоніста Міє Такано, яка творила дичину, бо була скута рамками. Але ці світлі плями все ж таки не змогли витягнути цю історію, вона все ж таки сильно нерівномірна вийшла, а вже починаючи з 20-ї серії і зовсім почався "Home Alone", від якого в мене пригоріло, хоч і чекав щось подібне, чого там=/ Сюжет. Сюжетні несподіванки та повороти звичайно ж були, загалом він нормальний. Чого тільки варта марення від дітлахів у лісі: "ми друзі, ми переможемо" - стріль... Гарний момент з ударами по яйцях по самовпевненості, яка ні на чому не ґрунтувалася, сумно що лише один такий був у другому сезоні (наприкінці о такому і близько забули), бо набридло все те, що вони постійно несли. Сеттінг. Ще в першому сезоні почали відходити від містики до ноток фантастики, але це були лише дрібні натяки, коли тут це все лише затвердили. Після чого почали розкривати усі ці нюанси далі. По своєму цей перехід виявився... по-своєму цікавий, хай і не дуже правдоподібний або просто чекав на інше. Принаймні піднаготну і передісторію розкрили, та й дійшло до подвійної гри з подвійним дном і ляльководами, маніпуляціями та політикою, хоч про це раніше й заїкалися. Причому як же тут не написати про чергову, далеко не першу теорію в аніме від японців, чого вже тільки не було... Проте по своєму вона вийшла можливо навіть цікавою, бо описати багато культів людства та масові галюцинації тим, що в людях у лобовій частині голови засіли паразити... і викликали всі ці наслідки. Цікаво, хай і зухвало, як бджолина матка на чолі роя, яка якщо загине, загине і сам рій. Ще є один явний мінус, що від містики перейшли до фантастики – це те, що фантастика не витримана. Тобто, багато моментів у двох сезонах з галюцинаціями і божевіллям були викликані паразитами та пристрастями і т.д. Ось тільки раніше, коли була сильна конфронтація проти родини Сатоки і Сатоші, цього всього не спостерігалося, хоча там теж були серйозні пристрасті і тому, подібне божевілля і жорстокість з кровопролиттям теж мали початися=/ Все за бажанням, якийсь там п'яти автора...пофік.

Варто напевно почати з того, після останньої серії першого сезону, цілий день не міг змусити себе почати дивитися другий сезон... бо остання серія ТБ-1 виявилася тією ще фігнею і були побоювання на цей сезон, що все піде саме в такому ж ключі. І... він не підвів, нехай і були хороші моменти, причому перших 4-5 серій мені зайшли, але далі пішло все шкереберть, чого і побоювався, причому як це буває з черговою блискучою кінцівкою, яка звичайно ж розчарувала в черговий раз. Буде знову багато хаотичних думок та іншого, але сильно сортувати та компонувати бажання ніякого немає, бо писати і так багато. Почну, мабуть, з...

Атмосфера.

Спочатку частка таємничості та конспірологічні теорії продовжили текти, нехай і не було зрозуміло що було насправді правдою. Те саме було з ламповою шкільною повсякденністю (тут її з властивою їй моралі буде найбільше + багато дурного і дитсадка), яка різко переходила в щось моторошне, серйозне, трагічне та депресивне - розчулювало, але це було лише на самому початку (арка Ріки до 5 серії чого тільки коштувала, той рок який над нею навис - реально тиснув, ось тільки вже тут починала проглядатись затягнутість) і після ще з подібними просвітами, але згодом усе нафік злилося, на жаль. Почалося це все з явно відвертим дурним гумором, хоч він був і раніше, але тут їм явно зловживали. Причому й інших дурниць, які почали бити по атмосфері, початок стає все більше і більше... через що вся серйозність до твору почала падати.

Щодо розгадок усіх тих таємниць.. У ТБ-1 над головами головних героїв висіла щось зловісне, потойбічне, невидима небезпека чужа людському розумінню, воно заворожувало, зовсім трохи лякало і інтригувало своїм розкриттям у продовженні + створювало цікавий антураж, але як пішло розкриття, все це почало руйнуватися і набувати нового забарвлення... не завжди вдало, подекуди викликало - це явно подив і дисонанс, але в основному подавалося це вдало і плавно, намагалися все розжувати глядачеві.

Подібні враження і я мав після перегляду другого сезону. Хоча... був більше розчарований, проте як головоломка - штука хороша, але ось адапрація від студії Deen, як часто це буває - так собі=/