По суті, сама задумка і розгадка по-своєму опинилися в стилі багатьох творів у плані того ж аніме. Що потрібно в першу чергу говорити з людьми, чужими та рідними, а не рубати з плеча та цінувати життя, не роблячи висновків нашвидкуруч і шукати різні шляхи, приймаючи людей і себе з усіма плюсами та мінусами, але цькування у школі та цілковитий ігнор , хто зна, потрібен поштовх як у школі так і в сім'ї. По суті суїцид зіграв роль цього поштовху. Тут же хлопець не став у всьому розбиратися і вчинив по своєму найпростіше у всій тій "патовій" на перший погляд ситуації (хоча не сказав би, що роблять суїцид боягузи, тут аби яка сміливість потрібна або абсолютний безпросвітний морок відчаю та безвиході) і рубанув з плеча, не звертаючи увагу на те, що він комусь потрібен, але й потрібні йому, хоча до цього в нього нікого здебільшого не було, а хто був... саме через це він і зробив суїцид, ці дорогі йому люди послужили каталізатором суїциду (хоча ситуації та мотиви зовсім різні були). І... друга його особистість продовжила робити все також, повторювати всі ті помилки нічого не розуміючи і не беручи до уваги турботу, коли відповіді були на відстані витягнутої руки.

У результаті бачив нитку (натяки) яка тягнулася і все ж таки висновки з цього всього не робив, поки у фіналі не дали конкретну відповідь і стався закономірний фінал, нехай і відкритий. Життя триває, а мгг пішов шляхом пробиваючись далі по житті.

Сюжет та історія від початку почали інтригувати, хоч тим, як усе далі розвиватиметься. Коротше перейнявся і дивився практично не відриваючись, хоч місцями було трохи затягнуто, але претензій немає, де-не-де це все відігравало важливу роль + тайтл місцями в таких сценах використовував образи замість слів. Також цікавило як мгг виплутуватиметься з цієї всієї поганої ситуації, коли мати (типу) зраджує, батько невдаха (який не здогадується про можливі зради. Хех, згадав тут Дюрарару, тільки там було трохи навпаки), брат з величезним его (і хз, чи допомагав/пропонував брату раніше допомогу чи ні, можливо, якщо судити за останньою їхньою сімейною нарадою, любовний його інтерес торгує собою (бо хоче від життя все й одразу) і ще одна дівчина була Сьоко Сано, яка надзвичайно прониклива і була одним із маяків, які працювали натяками.

За своїм задумом цікава, причому людина якій дається другий шанс на те, що вона раніше не зрозуміла або не цінувала (це другий тайтл 10-ого року про таке, перший - це "Зникнення Харухи Судзумії", там на перших ролях був звичайно ж Кьон) і все в даному тайтлі складалося з похмурої та депресивної атмосфери, сповненої відчаю та зневіри (з гарного боку), але в той же час і зворушливе місцями. У цьому плані давно такого не дивився.